ГУМОР І САТИРА

Перець 1992 №03 Сторінка 3

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1992 / № 03 / Сторінка № 3

Перець 1992 №03 Сторінка 3 - Гуморески. Мал. С. ФЕДЬКА А цей пам'ятник кому завадив? Нікому просто орати нема чим. ' в « ! Національна гордість Вештаюся базаром. Стоїть дядько, вишнями торгує. Почім? питаю. Двадцять. Відро? - Кіло. Ого! Дорого не бери. Й іншим не заважай. Де ж ти, здирнику, ціну таку відкопав? обурююсь. Чи ж маєш совість? Це ж вишні! Авжеж не лимони. Ті йдуть по десять карбованців за штуку... А ти знаєш, шкуродере, що вишня це національний символ нашої неньки-України? спираюся кулаками об прилавок, наче об трибуну. Ти чув, що без верби й калини нема України? Чув? Отож-бо! Навколо почав збиратися люд. Ситуація стала нагадувати несанкціонований мітинг з питання національного відродження. Дядько за прилавком наїжачився й люто засопів. Я ж усе більше розпалювався: х А скільки гарних віршів та пісень створено про вишню! Ти знаєш, куркульська твоя душа? Ось, наприклад: «Садок вишневий коло хати..», «Ой, під вишнею, під черешнею...», «Ой, у вишневому садочку...», нарешті, ця, як її... О! «Созрєлі вишні в саду у дяді Вані»! А ти торгуєш національною гордістю! Розмінюєш національне відродження на ці дерев'яні рубляки! Ганьба!!! Нас оточили чи не всі, хто був на базарі. Лише передні розцінили мій емоційний протест щодо скаженої ціни на вишні, як стихійний мітинг. Задні нічого толком почути не змогли, оскільки я був без мегафона. А тому подумали, що це звичайна черга за чимось незвичайним. Почулися крики: «Більше кілограма в одні руки не давай!» Мене відіпхнули від прилавка. Люди рвалися до дядька, протягуючи гроші й поліетиленові торбинки. А він гукав: Вишні! Купуйте вишні! Всього по тридцять карбованців за кіло! Петро ГРАБОВИЙ. Мал. В. СОЛОНЬКА Можна, звичайно, і до Ріо-де-Жанейро. Тільки до Сінгапура мене більше тягне. Уявляєте суцільна екзотика. Рикші у білих штанях, Сінгапурська протока, банани-лимони, Південно-Китайське море, фініки, сінгапуряночки... Ух-х-х! Коротше, хочу до Сінгапура! А воно, виявляється, проблем нуль. Один знайомий знайомого підказав: іди, говорить, до будь-якої організації, і діло в шляпі. Нині, каже, вони куди завгодно представників відправляють. Налагоджують, як мовиться, ділові контакти. Якщо відверто, відразу й не повірив. З якої це, розмірковую, доброї ласки якась стороння організація мусить мене до Сінгапура відряджати? Який сенс? Це з одного боку. А з іншого братці, дуже вже мені кортить Сінгапур побачити! То й пішов шукати організацію. Тим паче, їх у Харкові та однойменній області цілі тисячі. Забіг до першої-ліпшої під назвою: аерокосмічна науково-виробнича компанія «Вертикаль». Так і так, пояснюю. Мені б загранкомандировку оформити. На якому це поверсі? Віце-президент компанії пані Рогулє-ва глянула на мене так суворо-суворо, зміряла з ніг до голови: Напишіть заяву, каже. Від- правимо. Ось тобі й маєш, думаю. Отак із місця в кар’єр. Та й про всяк випадок запитую: Тільки я у вас не теє... Ну, не працюю. Це не проблема. Ми вже аналогічно відправили у службове відрядження громадян Шубика та Олійника, які да-авно у нас не служать. Правда, від них тепер ні слуху, ні духу. Куди вже вони за наш валютний кошт чкурнули, мабуть і сам ВВІР не відає. Заяву я, зрозуміло, відразу написав, але вирішив іще й підстрахуватися. Пішов до інституту проблем машинобудування. Тут, правда, справа дещо ускладнилася. Адміністрація в принципі не проти, аби я фініки пожував і на сінгапуряночок подивився, але почали вимагати влаштуватися до них на роботу. Так, для годиться, пояснили. Лише на час оформлення документів. Аналоги вже маємо. Справа перевірена. Адже саме у такий спосіб закордонний паспорт одержав у нас громадянин Неронов. Паспортину в зуби, й тільки загуло. Куди він у наших, так би мовити, службових справах гайнув чи до Сінгапура, чи до Гватемали…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"