Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1993 №17 Сторінка 5

(Гуморески)
Перець 1993 №17 Сторінка 5 - Гуморески. ЛИБОКО переконаний, що переважна більшість кірово-градців ніколи не чула про такий об’єкт «гуртожиток № 1 по вулиці Лісопарковій, 1-а», і тому може уявити собі щось обдерто-казенне, з поламаними стільцями, прадавніми шафами і вицвілими шпалерами на стінах. Та як вони здивувались би, довідавшись, що за нього ось уже більше шести місяців точаться арбітражні бої між товариством з обмеженою відповідальністю «Союз ЛТД» і акціонерним товариством закритого типу «Кіровоград-Союз». Причому точаться з перемінним успіхом. Спочатку арбітражний суд Кіровоградської області у складі арбітрів В. М. Велика, О. А. Змеула і Н. В. Болгар зафіксував повну перемогу «Кіро-воград-Союзу».Та не встигли акціонери товариства її як слід відсвяткувати, як з подачі головного обласного арбітра М. М. Баранця інша суддівська команда, очолювана його заступником Н. О. Євтєєвою прийняла протилежне рішення: переможцем слід «Союз ЛТ Настирливість претендентів ровоградцям зрозумілішою, уточню, що в матеріалах арбітражного суду «гуртожиток N9 1» фігурував уже як готельний комплекс. А коли скажу, що до початку так званої перебудови гуртожиток (чи комплекс) належав обкому партії і розташований на околиці зоні дро-а й що йдеться. Ми ж бо знаємо, в яких умовах любили перепочити, ВІДВОЛІКТИСЯ ВІ керівних, спрямовуючих і організовуючих справ номенклатурні представники «розуму, честі і совісті нашої епохи». Нішо так не надихало не втілення історичних рішень, як сабан-туйчик у вузькому колі, із сауною, та ще й під охороною озброєних міліціонерів. Коли, в силу обставин, окрім декларованих «розуму, честі і совісті», партії довелося демонструвати ще й скромність її апарату, «гуртожиток № 1» вважати д». стане кі- якщо я міста в мальовничій охоронній водозабору, обнесеній колючим том, не тільки кіровоградцям, усім читачам стане ясно, про нав'язали об'єднанню «Червона зірка», зберігши за ним попередню функцію: місце відпочинку і застіль місцевої верхівки та прийому дорогих і високих гостей. Оскільки утримання будівель та штату влітало об'єднанню в копієчку, а навару не було ніякого, керівництво «Червоної зірки» зуміло здихатися «гуртожитку», сплавивши його виробничому об'єднанню «Друкмаш». Проте й другому за величиною індустріальному китові Кіровограда виявилося не по кишені утримувати притулок для місцевої та приїжджої знаті, а тому в 1990 році «Друкмаш» за рекомендацією голови облвиконкому М. О. Сухо-млина з радістю перепродав його постійному представництву акціонерного товариства «Союз» в Кіровограді. Штаб-квартира «Союзу», що знаходиться в Москві, перерахувала «Друкмашу» 182 451 карбованець, а його постійне представництво уклало відповідну угоду з «Друкмашем». Чекайте, чекайте, скаже уважний читач. Щось я не второпаю: товариство «Союз ЛТД» судиться з товариством "Иіровоград-Союя» за оо'єкт, який придбало своєму кіровоградському представництву акиіонеоне товариство «Союз», контора якого знаходиться в Москві... Звихнутися можна! І взагалі, звідки взялися на терені суверенної України стільки товариств з такою підозрілою назвою? Річ у тім, що ця каша з душком заварювалася ще тоді, коли абревіатуоа «СРСР» здавалася вічною і непорушною, за симпатії до жовто-блакитних кольорів виключали з партії, але вже було дозволено все, що не заборонено. Саме тоді у найвищих обласних кабінетах можна було зустріти чоловіка солідної зовнішності, який відрекомендовувався Федором Яковичем Бондаренком, президентом акціонерного товариства «Союз», створеного за розпорядженням самого глави союзного Кабінету міністрів М. І. Рижкова. Мос ковський гість запропонував господарям кабінетів настільки спокусливі економічні проекти, що в тих перехоплювало дух. Тим паче, було відомо, що Федір Якович земляк: народився у Новомиргородському районі, працював у багатьох солідних центральних установах, був навіть заступником міністра, а коли повели мову про перехід до ринку (тоді ще соціалістичного), очолив одне з перших акціонерних товариств. Проте ніколи не забував, де його коріння, чим і пояснюється візит на рідну Кіровоградщи-ну- На найвищому обласному рівні було вирішено спорядити до Москви гінця керуючого справами облвиконкому В. І. Богоноса, аби він власними руками помацав той «Союз». Гонець повернувся приголомшений. Переповів-ши, захлинаючись, як його приймали і з ким знайомили, підсумував: З «Союзом» можна мати справу! Наступний візит Ф. Я. Бондаренка до Кіровограда увінчався заснуванням представництва акціонерного товариства «Союз» у Кіровограді, хрещеними батьками якого стали облвиконком і безпосередньо московська штаб-квартира АТ«Союз». Причому облвиконком у хрещені батьки напросився офіційно. Оскільки на той час ніхто толком не знав, що таке акціонерне товариство і з чим його їдять, то в статуті було сказано, по-перше, що окрім двох засновників облвиконкому і АТ «Союз», акціонерами можуть у майбутньому стати й інші установи, організації, підприємства, колгоспи і навіть окремі громадяни, а по-друге, представництво виступає, з одного боку, ніби я« лілія акціонерного товариства «Союз», а з іншого нюи як акціонерна комерційна організація, яка будує свої стосунки з центром на взаємовигідній основі. При цьому, представництву, як і центру, дозволено все, що не заборонялося. У тому числі й торгівля нафтою та нафтопродуктами. Облвиконком подав президенту акціонерного товариства «Союз» Ф. Я. Бондаренку кандидатури на керівні пости в представництві, Федір Якович затвердив їх наказом, това риство переказало кошти на утримання штату свого представництва, придбало для його штаб-квартири уже згадуваний «гуртожиток N2 1», і процес, як один сказав, пішов. Не зупинився він і після відомих подій серпня 1991 року. Так само, як і раніше, представництво час від часу одержувало практично безпроцентні кредити під закупівлю нафти та нафтопродуктів дукти під них, а продавши їх, повертало позичені кошти московській конторі. Так само керівники представництва здійснювали вояжі в Москву для розв'язання ділових питань. Так само гостинно…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"