Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1993 №17 Сторінка 2

(Гуморески)
Журнал Перець 1993 №17 Сторінка 2 - Гуморески. запитаннячко! А' Микола БОСАК. Гр. ГАРЧЕНКО. І від кож-в день, а навіть за відберу. Частину віддам малоімущим пенсіонерам, іншу бідним офіцерам армії. Перші не вічні, можна буде після них ще раз когось наділити, а другі нарешті знатимуть, яку батьківщину захочемо в землю За монгольської навали й не таке переживали. Дошкільнята й школярі всі пішли у гендлярі. Віддалася Інна Марку мас Марко іномарку. І внизу, і угорі всякий любить хабарі. Трухлява влади піраміда, де обезчещена Феміда. Шарлатанів енергійних повно в сектах релігійних. Перешкоди всі долав, щоб пробитися до лав. Перетліла конституція на всіх рівнях проституція. Дошкуляє дорожнеча, як в кишені порожнеча. 7 г,- чому житиме нинішнє покоління чи виживе воно взагалі. В. БОНДАРЕНКО. . * А* Ж- ’.Ч'й-Ч' -ЧЄ53 Відрази видно БИТИМ ШЛЯХОМ Нинішні черги біля молочних магазинів навіяли мені спогад про не такі вже й далекі часи, коли перед колгоспними корівчинами було поставлено завдання наздогнати корову із штату Айова, а нинішньому поколінню радянських людей обіцяно життя при комунізмі. * Мені тоді якраз тринадцятий минало, матеріалів історичних пленумів та поворотних з'їздів я ще не читав, а тому, вкотре побачивши гасло про корову, якими тоді були прикрашені чи не всі громадські місця, з дитячою безпосередністю запитав у батька: А навіщо, тату, нам оту корову зі штату Айова доганяти? Розумієш, синку, відповів тато, чомусь озирнувшись, у нас найпередо-віша у світі система, найпрогресивніший на селі лад колгоспний, але корови цього не усвідомлюють і через це погано дояться. На загниваючому Заході їх нещадно експлуатують, надоюючи ної по півтора-два відра молока в нашому гуманному суспільстві відро дають зірку Героя. Кому корові? Та ні, доярці, яка її доїть. А хто ж тоді наша бабуся експлуататор чи Герой? При чому тут бабуся? здивувався тато. А я сам чув, як вона хвалилася сусідці, що наша Манька по два відра молока в день дає. Не плутай грішне з праведним, чомусь розсердився тато. Нашій Маньці з американською коровою бігати наввипередки нічого. То про колгоспних корів пи- А чому колгоспним треба бігати, а не доїтися? не відставав я. Підростеш зрозумієш, згорнув розмову тато. Чесно кажучи, і на сьогоднішній день зрозумів я не все. Ну, скажімо, те, чому чим ближче ми були до реального соціалізму, тим менше ставало молока, нам пояснили. Система, кажуть, уміла видавати бажане за дійсне. Нині тієї системи ніби й немає. Ніби ми вже розвернулися якщо й не на сто вісімдесят градусів, то десь близько цього. А молока в магазинах усе менше, та все воно дорожче. Хоч, як і раніше, час від часу лунають заклики повернутися обличчям до села, після чого колгоспам-радгоспам виділяють чергові двісті-триста мільярдів карбованців, які зникають без наслідків. Мабуть, річ у тім, що повертаються обличчям не до села, а до тих же колгоспі в-радгоспі в, за традицією вбачаючи у них єдиних, на сьогоднішній день, годувальників. А між тим, селянин давним-давно сам себе, по суті годує, та й місто істотно підгодовує, хоч йому усіляко заважали. То власних корівок звелять на колгоспну ферму зігнати, то встановлять суворі обмеження на кількість худоби та птиці, яку можна утримувати в особистому господарстві, то сіножаті зорють. Словом, і несьогоднішній день існує повна безправність селянина і його залежність від голови колгоспу чи директора радгоспу. Треба зорати і ород знімай перед ним шапку, виписати теля чи поросятко знову біжи до нього. Добре, якщо чоловік має голову на плечах і світлий розум. А якщо, окрім живота, нічого немає? «Тримаю чотирьох корів, пише нам Ганна Францівна Стратулат із села Розлив Білозерського району на Херсонщині. У 1991 році здала радгоспові 14 тонн молока, торік стільки ж. За угодою, за кожен кілограм молока радгосп мав видати 200 грамів зерна. Проте нарахували мені його лише недавно, та й то після скарги у район. Окрім того, ніяк своєчасно грошей не можемо одержати, бо керівники району ніяк ціни не складуть. Оце недавно сказали: платитимемо по сорок карбованців за літр. Хто…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"