ГУМОР І САТИРА

Перець 1993 №09 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1993 / № 09 / Сторінка № 5

Перець 1993 №09 Сторінка 5. «а 19 ЧИМ ПОЯСНИТИ, ЩО Дніп-смер-легко хто «Тінь», «Тіні «Сіть на риб-ставте риб-«Помста», Над рибними запасами ровського басейну нависла тельна небезпека. У цьому може переконатися кожен, ознайомиться з півтора десятками кореспонденцій, заміток, фейлетонів у газетах «Вечірній Київ», «Независимость», «Зелений світ», «Демократична Україна». Об'єднують їх не тільки сповнені глибокої тривоги заголовки: «Риба гниє з голови», «За рибу гроші», «Рибна мафія», «Агонія», «З привітом з того світу», щезають опівдні», інспектора», «Не інспектору капкани», «Рибна мафія підпалює квартири» і так далі в тому ж дусі. І не лише авторство усе перелічене вище вийшло з-під пера екологічного оглядача «Вечірнього Києва» Леоніда Фросевича та його колеги з «Независимости» Валентина Смаги (він же у минулому завідуючий відділом «Радянської» «Демократичної України»». Об'єднує й тема: Дніпро з усіма його морями давно перетворився б на мертве підводне царство, якби не самовіддані зусилля рибінспектора В. Г. Литвина та його вірних помічників студентів сільгоспакадемії, яких саме за чесність, принциповість і порядність цькують і переслідують мафіозі із системи рибоохорони, що нині іменується «Дніпрорибвод». Система ця, за невеличким винятком, аж кишить негідниками, злодіями, хабарниками і п'яницями. Виняток, само собою зрозуміло, становить Віктор Григорович. Чесно кажучи, я не дискутував би з колегами, якби не колективний лист від рибінспекторів, які просили з'ясувати, образно кажучи, чи може вся рота йти не в ногу. А тому довелося перечитати всі публікації В. Смаги і Л. Фросевича на згадану тему і перегорнути купу документів, пов'язаних з його боротьбою з рибною мафією. По-перше, впадає у вічі, так би мовити, однаковий склад висхідного матеріалу. І Леонід Фросевич, і Валентин Смага оперують практично одними і тими ж фактами, причому не завжди свіжими. Власне, одні й ті ж факти подаються під різним жанровим соусом. Спочатку їх переказує, скажімо, у «Відкритому листі» Леонід Фросевич, потім у кореспонденції Валентин Смага і навпаки. Приміром, у «Вечірньому Києві» за 12 березня 1992 року громадський інспектор рибоохорони Леонід Фросевич у замітці «Щукарі з Київського моря», поміщеній під рубрикою «Вимагаємо розслідування», подає сенсаційний, на його думку, факт: «Нещодавно працівники райвідділу внутрішніх справ на транспорті затримали інспектора Київської держрибінспекції Г. І. Людвіченка, який разом з громадянкою Кушніренко торгував свіжою рибою (щуки, лящі)». А майже через місяць цей же факт в «Независимости» смакує Валентин Смага у замітці «Если, бьі щука заговорила» під рубрикою «Скандальчик». Щоправда, у В. Смаги інспектор рибоохорони Г. Людві-ченко вже не торгує рибою (щуками і лящами), а лише намагався продати щуку і накивав п'ятами, угледівши правоохоронців. Однак висновок обоє роблять один і той же: розграбування рибних багатств на 19 крапки над «і», а перекваліфікувався в В. Г. Литвин не помічав Віктор Григорович поводиться незалежної України триватиме доти, доки існуватиме наскрізь про-гнилий «Укррибвод» з його керівництвом. А між тим, іще в 1991 році на «Відкритий лист начальнику української рибоохорони Л. Ю. На-уменку», під заголовком «За рибу гроші...» В. Смаги (тоді ще завідуючого відділом «Радянської України») ця ж газета опублікувала не менш відкритий лист такого ж обсягу усього керівництва рибоохорони «Давайте спокійно розберемося», в якому, як на мене, детально аналізувався творчий доробок Валентина Івановича на захист рибінспектора Г. Литвина і робився висновок, що упередженість і злість журналіста дуже погані порадники у вирішенні будь-якої справи. Оскільки газета надрукувала цей лист під рубрикою «Поставимо В. Смага екологічного оглядача уже «Неза-висимости» («Козьі»), можна зробити висновок, що редакція не зовсім погодилася з твердженням свого завідуючого відділом про гнилизну в українській рибоохороні і непорочності окремого рибінспектора. А істина, як завжди, лежить посередині. Доки з Г. Литвина не зробили великомученика і найпринциповішого борця з рибною мафією, вважався він нормальним рибінспектором і особливих претензій до нього не було. Коли ж сказане ним почало тиражуватися сотнями тисяч примірників, найшла коса на камінь. Тим паче, що, помічаючи порошинку в чужому оці, тріски у своєму. Так, просигналізував Віктор Григорович в міліцію, що старший інспектор рибоохорони В. М. Бре-нер, зловживаючи своїм службовим становищем, розкрадає будматеріали, розпродає наліво й направо катери й автомашини, невідомо куди подів 8 тонн цементу і ЗО тисяч карбованців, якими нібито мав намір стимулювати своїх наближених. А один з його наймитів, іхтіолог Топоровський, їздив за кордон, проте за дні прогулу йому виплатили зарплату. Капітан міліції ретельно перевірив факти, викладені Литвином, ніяких порушень не знайшов, про що й повідомив заявникові. Зате комісія, створена на вимогу Вишго-родського райвідділу міліції, встановила, що сам дуже вільно поводиться з так званими конфіскатами човнами, спінінгами, сітями та іншими знаряддями лову риби, вилученими у браконьєрів: не все…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"