Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1993 №19 Сторінка 7

(Гуморески, Перченя)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1993 / № 19 / Сторінка № 7
Журнал Перець 1993 №19 Сторінка 7 - Гуморески, Перченя. Здавалось би, прописна істина: закони у нас пишуться, здебільшого, не для того, щоб їх виконувати, а щоб вносити згодом у них поправки, уточнення, доповнення або й зовсім відміняти з допомогою свіжішого закону, аби мати змогу прищучити тих, хто повірив у перший варіант і поспішив поперед батька в пекло. І все-таки кожного разу знаходяться наївняки, котрі, не встигне держава що-небудь дозволити, стрімголов намагаються той дозвіл втілити в життя, забуваючи, що у нас охочіше співчувають невдасі, ніж радіють успіхові. З одним, щоправда, істотним нюансом: співчувають або мовчки, або на словах, а от палиці в колеса везунчику встромляють вельми зримо і ефективно. Пишучи ці рядки, бачу перед очима Олексія Олексійовича Жупника, жителя села Молодятин Коломийського району на Івано-Франківщині, стомленого, засмиканого, з піднятою догори рукою, якою він от-от збирається на все Зайдемо до мене? Я погодився. Ти голодний? Ні? Я теж недавно повечеряв... Проходь до кімнати. Та не туди, то шафа. Ось двері. Світла не вмикаю, ще видно. Може, вип'єш води? Я відмовився. Петро скинув черевики, зняв і шкарпетки. Схопиш нежить, зауважив я. Здоров'я треба берегти. Шкарпетки дорожчі, сказав Петро і підійшов до журнального столика. Знайшов у попільничці недопалок, розколов уздовж сірник і припалив. У тебе, пам'ятаю, лежав ось тут пал ас... Он у кутку. По такому добру товктися... махнути. А махнути йому кортить на дві речі: на кооператив «Перше травня», головою якого він був з дня заснування в 1987 році, і на свій намір стати фермером. При цьому зазначу, що і кооператив, і фермерство не якісь там абстракції любителя помріяти на м'якому дивані, а об'єктивна реальність: цехи кооперативу поки що живуть, забезпечуючи роботу і заробіток Молодятина, мас всі документи на багатьом жителям Олексій Жупник і землю, на якій збирався господарювати. Не має лише землі. А не має він її тільки завдяки тому, що кооператив «Перше травня» не луснув ні відразу після свого народження, ні трохи згодом, коли за його голову правління всерйоз узялися тодішні контролюючі, перевіряючі та забороняючі інстанції, котрі спробували задушити немовля в колисці винятково за те, що воно продовжувало подавати голос. Тоді, років п'ять тому, «Перець» своїм фейлетоном «Насолити Може, вип’єш? ГУМОРЕСКА Я ледве пізнав тебе на вулиці. Борода, вуса. Як Лев Толстой. Не стрижусь, не голюся. Знаєш, скільки зараз кіловат! То голися безпечкою! А мило?! Води не хочеш? Я відмовився. Петро зняв штани, розправив їх і поклав під матрац. Чого ти їх туди? сьогодні» трохи охолодив запал любителів знайти чорного кота в темній кімнаті, навіть якщо його там немає. Чим і надав ведмежу послугу Олексієві Олексійовичу Жупнику. Бо якби його тоді посадили або кооператив ліквідували, можливо, був би О. О. Жупник найкращим другом голові Молодя-тинської сільради К. В. Петранюку та її депутатам. І співчували б вони, і жаліли б. Та голова кооперативу цими гуманними рисами характеру обранців народу знехтував. Збудував пилорами, теплицю, млин, швейний, столярний, розчинний…
 Гуморески  Перченя

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"