Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1993 №14 Сторінка 5

(Гуморески)
Журнал Перець 1993 №14 Сторінка 5 - Гуморески. ГУМОРЕСКА Юрій ІЩЕНКО. м. Київ. Мал. С. ФЕДЬКА Т зарплатою! гненормамнии Панас Панасович Гвоздь чоловічком з виду був непоказним та непримітним. Як курсант розвідшколи. Що обличчям, що статурою так собі, середнячок, і глянути нема на що. І вдягався завжди скромно: влітку під свої дірчасті сандалі теніску із волошками, а взимку під антрацитового кольору шапку із синтетичного хутра такі ж антрацитові черевики від місцевої взуттєвої фірми «Махновець ЛТД». І по трамваях із тролейбусами, як кенгуру перед пологами, стрибав. Тільки авоська у правій руці й майоріла. Хоча попід вікнами його однокімнатної квартири, що містилась на першому поверсі «хрущовки», і припарковувались вряди-годи всілякі там «Мерседеси» та «Вольво». Але як же із власниками тих лискучих іномарок він розмовляв! Як із пацанами. Аж дивитись на них було жаль. А із Жори-фірмача, грози міста. ПОЛІТАБЕТКА В школі покоління молоде Знай зубрило: А-Бе-Ве-Ге-Де. А пізніше алфавіт увесь Так звучав: Це-Ка-Ка-Пе-еР-еС. Час уроки грамоти дає, Азбука вже іншою стає, Кожен має літери свої І вивча по-своєму її. Цей бурчить, а той лише сопе. В цього вся абетка У-еР-Пе, В інших еН-еР-У чи еС-Пе-У, Пе-Ка-У чи О-еС-Де-Пе-У, В цих Пе-Де-Ве-У чи еН-Де-Пе, В тих Ха-Де-Пе-У й У-еС-Де-Пе, У-Пе-еС, еР-Пе і еР-Пе-Ка... Всім політабетка допіка. Ну, коли ж, земля Буде просто А-Бе-Ве-Ге-Де? кругом гуде, ПОСТ ПЕРЕБУДОВИ І ЧАСТІВКИ Як життя своє владнать, Думали-гадали. Брались перебудувать, Та переламали. Через межі раз у раз Пролягає стежка. Був страшний застій у нас, А тепер залежка. ПЕРЕЧНИЦЯ Ох, ця впертість! Упертість то дуже нехороша риса характеру. І наслідки упертості, як правило, бувають не вельми приємними. Навіть малюки це розуміють. А от, буває, дехто з дорослих такої істини збагнути чомусь не хоче... У 1987 році відомчий будинок управління внутрішніх справ київського міськвиконкому по вулиці Івана Кудрі, 18; що в Печорському районі, поставили на капітальний ремонт. Сім'ю Іванищенків відселили тимчасово в однокімнатну квартиру готельного типу. Минуло шість років. Будівельне управління УВС Києва, як видно, успішно впоралось із поставленим завданням, бо не так давно дехто із щасливих мешканців уже відсвяткував новосілля. А в декого воно вже на носі: потрібно лишень поклеїти за своїм смаком шпалери чи там установити блакитний унітаз. А Іванищенкам до новосілля ще як куцому до зайця, у їхній майбутній квартирі, як кажуть, ще й кіт не валявся: ні вікон, ні дверей, стіни непоштукатурені, електропроводки катма, підлога не настелена, а про якусь сантехніку чи кухонні обладунки годі й говорити. Може Іванищенки в бога теля з'їли? Та, начебто, ні. Віктор Юхимович, старшина міліції, командир взводу, службу несе справно, Панас Панасович узагалі перевесла плів. Крутив, як солому. Той, кажуть, як заворожений по три дні до дверей Гвоздя із розкладачкою під пахвою стояв. А спершу теж брикав та викаблучувався. Характер свій бізнесовий показував. Обіцяв розборочку влаштувати. Теж мені недогризок від мафіозного клану! Та попався він…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"