Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1993 №01 Сторінка 5

(Гуморески)
Перець 1993 №01 Сторінка 5 - Гуморески. КАПІТАЛЬНА ПРО БА, або ХТО ВИНЕН Новий рік вже наступав, Клим же в хаті нудьгував; Бо не проти б чоловік Провести вже старий рік, Але жінка гне своє Ні чарчини не дає: «Зачекай, іще не час Прийдуть родичі до нас; То нічого, не помреш, Як годинку підождеш...» Коли в сінях клямка дзвяк, І Назар (також свояк) Уваливсь через поріг, Не струсивши й снігу з ніг. Шепче Климові: «Ану Справу зробимо одну: В мене яблучне вино Вже в кондиції давно, В льоху повна сулія: Приховав од жінки я: То давай гайнем у льох Пробу знімемо удвох...» Мал. А. ВАСИЛЕНКА Наче в нору хом'яки, В льох пірнули свояки. Засвітивши там ліхтар, Свояку налив Назао. Той, смикнувши, кривить рот: «Це вино хіба?! Компот!» А Назар аж побілів: «Що ти критику розвів?! Не на збори ж бо прийшов!» Й наливає Климу знов... В хаті вже накрито стіл, Гості всілися довкіл; На столі грибки, рулет, Огірочки, вінегрет, Ковбаса та голубці, У сметані коропці. Глянеш душу веселить... Звісно, є що і налить; Щоб запити, є узвар... Де ж то Клим?! А де Назар?! От пропали десь і край! Хоч з собакою шукай!.. Жінки стогнуть: «Ай!» та «Ох!» Ми ж заглянем знов у льох... Ледве блимає ліхтар. «Не біда, гуде Назар, Не за комір все одно Попаде нам це вино...» Тягне просто з бутля Клим, І Назар услід за ним. «Загризай», гуде свояк, Климу тицьнувши буряк. А як восьмий був захід, То пішла й картопля в хід. . Бутель випито до дна... Тільки що це за мана?! Протирає очі Клим Чорт на діжці перед ним! А навколо, мов джмелі, В'ються чортики малі!.. Раптом чорт із діжки скік, Клима тиць ногою в бік: «Ну, тепер скажи мені: Градус є у цім вині?» Але Клим не з боязких: «Бачив, каже, я таких! Згинь, нечистий! Одчепись!» І чортяку в рило блись!.. Та не згинув клятий біс, А розквасив Климу ніс. Клим схопив його за чуб, Товк і смикав, м'яв і скуб... Але й вражий сатана Здачі Климу дав сповна!.. Фелікс Захарович прийшов додому не пізно, але майже зразу попрямував у спальню. Щось мимохідь сьорбнув на кухні, перекинувся двома словами з дружиною і до ліжка. Не було настрою. Це навіть м'яко сказано. Настрій був катастрофічний. Душу гризли демони зневіри, сплюндрованої гордості і громадянської неповноцінності. У такі хвилини Фелікс Захарович намагався забутися вві сні. І, як не дивно, це вдавалося. На свідомість ніби накочувалася тепла хвиля, вона розмивала гострі контури душевних знегод і образ, ось вони вже губляться в присмерках напівсну... А там незчуєшся, як і заснеш... А на ранок... на ранок нові клопоти, нові турботи. Вже не до минулих переживань. Дружина теж цього вечора на кухні не затримувалася. Хіба все переробиш?! Фелікс Захарович вже тихо линув у заспокійливих присмерках напівсну, коли дружина, перевертаючись з боку на бік, м’яко, але відчутно штовхнула його стегном. Сон, який уже манив його солодким забуттям, миттю зник. І Фелікс Захарович знову повернувся до пекучих проблем минулого дня. «А Гаспиденко?! Ну що за людина! Можливо, я й не так оформляв довідки. Можливо! Але ж він бачив це. Міг підказати. І як людина з більшим досвідом, і як завідуючий відділом. Власне, це був навіть його обов'язок! А він мовчав. Вичікував. Щоб потім, на загальних зборах показати, який він принциповий, діловий. Хіба на таку людину можна покластись!? Зате після цього випадку знатиму Гаспи-денкові ціну!..» Цей висновок трохи втішив, і мозкове збудження почало спадати. Фелікс Захарович глибоко, поривчасто зітхнув. Гаспиденко разом зі своєю службовою підступністю здрібнів в уяві і плавно від'їхав на край свідомості. Там він перетворився на невеличку цятку, схожу на…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"