ГУМОР І САТИРА

Перець 1993 №11 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1993 / № 11 / Сторінка № 9

Перець 1993 №11 Сторінка 9. О ВАС В РИНКОВИЙ ЧАС! Мал. А. ВАСИЛЕНКА ОРЕНДОВАНІ ОВОЧІ Мал, А ВАСИЛЕНКА Народові, як з'ясувалося, тільки догми й подавай. Не хоче він ні про що чути, не бажає нічого знати. Твердить лише одне: Волга впадає у Каспійське море... Він уперто бажає, аби в перукарнях стригли, в лазнях мили, у майстернях майстрували. Тільки всі ці застарілі поняття аж ніяк не лізуть У бурхливе сьогодення. Сьогодні геть догми! Яке там уже Каспійське море... Захотів придбати шоколад, та ще й турецький чимчикуй до перукарні, районного відділу народної освіти чи, у крайньому випадку, до плавального басейну. В ломбарді за бажанням можна придбати бюстгальтер такої собі фірми (відомої, напевно, лише у нас) «Оррант-Морра», а в тій же таки лазні купити за якихось пгвтори-дві тисячі захоплюючий фоліант «Вопросьі секса» або не менш популярну брошуру «Тридцать восемь советов космической проститутки». Не кажучи вже про такий атрибут сьогодення, як жуйка. Де нею лише не торгують. На вокзалах, базарах, у метро та аптеках, у пологових будинках і будинках літераторів, у вестибюлях відділів народної освіти і не менш народних судів. Скрізь жуйка. А вся річ утім, що у нашій державі широко пішла така штука, як оренда. Еге ж, здають в оренду кімнати, поверхи, будинки, сховища, кутки, під'їзди. Щоб ото заробити на цьому ділі зайву копійчину. І нехай хоч дибки стають наші дуже голосисті народні обранці, нехай вже до краю захриплими голосами доводять біля мікрофонів один одному переваги соціалізму над капіталізмом і навпаки, життя бере своє. Здав шматок площі якомусь МП чи ЛТД, у крайньому разі ТОВ, і вже маєш, хоч і не дуже густо, а таки прибуток. А якщо два-три-десять шматків відстібнув комерсантам, то вже й не копійчина капне, а солідна монета. Можна після такої операції цілком безбідно існувати. От вам і питання: куди впадає Волга? Навіщо мити, стригти, діточок виховувати, сіяти розумне, добре, вічне, людей возити? Оренда! У Харкові із цим ділом діла йдуть непогано. В метро, подейкують, скоро не протовпишся. Особливо на такій станції, як «Радянська». Розумні метрополітенщики вирішили, що зиску від перевезення народу малувато, от і поздавали входи-переходи комерсантам. А ті довго не барилися і вже відбабахали ятки, магазинчики, будочки, та так, що переходи повужчали ледь не вдвічі. Чи поїдуть харків'яни завтра хто зна, а от жуйно-шоколадно-бюстгальтерного бізнесу у підземці сьогодні вистачає. Коли б хтось отак у порядку кепкування бовкнув, що не сьогодні-завтра в оренду потраплять ледь не всі овочі півтора-мільйонного міста (точніше, не самі овочі, а сховища, де їх належить зберігати), більшість закомплексованих харків'ян не повірила б. І даремно. Йому (народові) хоч кілок на голові теши, а він чомусь уперто вважає, що на овочевій базі, яка, приміром, не так давно належала Дзержинському плодоовочевому комбінату, мають зберігатися помідори, огірки, цибуля, картопля і ще бозна-яка городина. Нічого подібного! Не той час! Адже у чому-чому, а в комерціалізації ми рвонули добряче. Особливо у тій, яка раніше спекуляцією іменувалася, а тепер бізнесом. Так от, у численних приміщеннях згаданої бази, на спорудження якої було свого часу вгачено не один мільйон народних грошей, лише у восьми зберігаються овочі. 37 сховищ вельми легко перетворилися на сховища комерційних структур. Картопля-капуста? Та що ви! Кому отой товар потрібен. Самий з ним клопіт. Помідори…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"