ГУМОР І САТИРА

Перець 1993 №03 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1993 / № 03 / Сторінка № 5

Перець 1993 №03 Сторінка 5. ВАСИЛЕНКА Мал міського звалища. ФЕРМЕРИ хочу бути та й копирсався б собі затявся: дайте землю, по інстан- і шести сотках. Л. МАЙСТАТ. Мал. А. ВАСИЛЕНКА м. Борзна Чернігівської області. 5 ' Р I ? і подякував І не рипався б уже... Не встигло начальство оговтатись од а за плечі кинув чохол «В І О НЕ КАЖІТЬ, дивний ми народ! Як закортить чогось, ну просто гвалт. В парламенті лише проголосували: Треба землі господаря. Відродимо селянське, чи то пак фермерське господарство. Ще луна від цих слів не встигла перевалити мури стародавнього Києва, а добродія Івана Прохорця з Борзни мов хто шилом штрикнув. Мерщій помчав по інстанціях: Дайте землю! Хочу господарювати! І раз, і другий роз'яснили пану Івану в високих районних кабінетах: Шановний! Хто ж візьме тую землю? Ми ж звикли колгоспом. Гуртом і батька бити можна. А самому?.. Пожалійте себе... А він затявся, неборака. Дай землю та й по всьому. В одному кабінеті вмовляють, він у другий, затим у третій. Що робити? Як не жаліли чоловіка, а все ж дали. Аж п'ять гектарів... обіч Хазяйнуй, сердешний... Інший би потихеньку. А цей стресу, завданого Прохорцем, аж він знов у приймальні: Дайте ще землі. Хочу, щоб і діти звикали. Він, бачте, вже освоїв призвалищні гектари. Куди подінешся від такого тарану: дали ще 35 гектарів. Цього разу в зоні будівництва магістрального газопроводу. Шуруй! А Прохорець ізнов тут: Дайте місце, щоб міг побудуватися. Істинно, апетит приходить під час їди. Йому, виявляється, не підходить будувати господу на звалищі. А також біля товстелезної труби газопроводу. Інший би радо вхопився за тую трубу: бери залізяку і перестукуйся морзянкою з колегами аж у Києві чи навіть у Тулі. Це ж тільки мріяти про такий зв'язок! Йому кажуть: у тебе ж є хата. Одначе пан Іван репетує ще дужче: У мене двадцятеро свиней, шість голів рогатої худоби, двадцять шість бджолосімей. Куди заховати? Де мені переробити врожай?! Посоромилось начальство обірвати нахабу: навіщо виростив стільки? Що, з'їси всіх отих свиней, корів, десяток тонн картоплі? Знав же, що живеш на А він ще й хизується: У мене огірки родили до середини вересня! Продавав, знайомим наділив, ще й засолив більше чотирьох тонн. Я ж агроном. Для людей же! Подумаєш, агроном. Знайшов чим хвалитись. Та в районі більше сотні тих агрономів. Так не кидаються ж усі в фермери. Вирощують собі спокійно огірки на колгоспному полі. Тридцять колгоспів і радгоспів продали державі аж... півтораста тонн. Більшість уже в червні руки помили. А він радіє, що до вересня возився. Агроном! Ледь умовили: сиди, Йване, на місці. Довелось навіть сесією міськради виносити рішення: «Відмовити у зв'язку з тим, що ця земля виділена під городи мешканцям Бор-зни». Добре хоч, що на всю Борзну лиш один такий фермер об'явився. А то б життя не стало керівним людям. Правда, з'явилось іще з півдесятка фермерів на селі. Та з ними трохи простіше: Ідіть, шановні, до голови колгоспу і в сільську Раду. Там вирішуйте. А там їм «режим найбільшого сприяння». Як-от братам Низківським Володимиру та Олександру з Нових Млинів дали по 25 гектарів лук. Вони ж примудрилися й на луках виростити і жито, і овес, і гречку. Навіть цукрового буряку відтранспортували на цукрозавод сто тонн із гаком. Ну, не нахаби? Та й вимагають: добавте. Бо прочитали, бачите, Закон про селянське (фермерське) господарство, яким дозволяється наділ на господарство до 100 гектарів землі, з них до 50 гектарів угідь. Сподівалися, схоже, що й з ріллі щось перепаде. Та не в тім'я биті і в сільській Раді. Швидко поставили жирну крапку на отих зазіханнях. Сесійним рішенням: «В зв'язку…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"