Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1993 №02 Сторінка 9

Перець 1993 №02 Сторінка 9. п е р е ц Ь Василь СИМОНЕНКО СМІХ НЕ СТАРІЄ! (1935-1963 рр.) Літературні критики часом не уявляють слова «поет» без якогось епітету: відомий, видатний, талановитий, геніальний... У процесі посивіння чи облисіння майстра красного письменства епітети, якщо можна так сказати, стають вагомішими і барвистішими. Василь Симоненко прожив коротке і нелегке життя. Але коли називаєш його ім'я, то розумієш, що воно не потребує епітетів. Це просто Поет. Поет України. «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» сказав він ще тоді, коли з нас намагалися витруїти майже все українське. Василь Симоненко один з небагатьох наших письменників, якого по праву можна назвати народним. А оскільки наш народ ліричний і мудрий, веселий й іронічний, то не дивно, що «гострий плуг» поета клав і сатиричну борозну. Пропонуємо читачам поки що невеличкий укіс з тієї глибоко ораної ниви. Михайло ПРУДНИК. СЕБЕ Ж НЕ ВИДНО Олень із Барана хотів покепкувати: Який же ти, сказав йому, рогатий! ЧИРЯК Чиряк на шиї в чоловіка запишався: «Чи ба, якої шани я діждався! Про мене більш за все господар дбає: Бинтами вкутує, на сонці вигріває, Щодня до мене прикладає мазь Живу на шиї в нього, ніби князь!» Розумний, бач, який! Але того й не розуміє, Що не з добра ж господар його гріє. ХМІЛЬ НА ДУБІ Довився якось Хміль аж до верхів'я Дуба І, зиркнувши на світ з такої висоти, Надувся вельми, закопилив губу Та й став ректи: Хвала мені! Тепер я вже при чині Не те, що вивсь раніше по тичині. Тепер я на такій височині, Що неможливо вже не заздрити мені. Мовчав би ти, базікало ледаче, Ціна твоєму росту гріш. Куди б не вибравсь ти, одначе, Нікчемою зоставсь, як був раніш. Який би виріс ти, охота подивитись, Коли б не мав по чому витись? Це, певне, Дуб сказав. А жаль, Я б ці слова поставив за мораль.…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"