Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1993 №13 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1993 / № 13 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1993 №13 Сторінка 2. Я* у дорогенький! ч- Уміють ПЕРОМ ПО ПЕРАХ Плоди «дерзновенного гения» «Советской России» асильович. Сам Зайшов до мене увечері десятого липня сусіда Олексій він поліграфіст, і жінка його Зіна теж, сім'єю і працюють на випуску і наших, українських газет, і московських тих, що за угодами друкуються в Києві. Слухай, Захаровичу, стурбовано каже. Чи не капець, бува, нашій суверенності й незалежності? Та наче ні, відповідаю, а сам аж похолов. Іван Степанович на місці, і Президент при виконанні... Та ось сьогоднішня «Советская Россия» звинувачує нас усіх у клятво-відступництві і ще бозна в чому такому ж страшному. А за подібні речі знаєш що буває? Ще до міжнародного трибуналу дійде! Не лякайся, братику, профілактично заспокоюю і беру в нього з рук газету. «Сов. Россия» давно відома всесвітньокомуністичними і всесвітньошовіністичними завихреннями.. То що тут тебе наполохало? А ось оця здоровезна стаття «Обвиняю в кощунстве», підписана офіцером запасу Ю. Ізгородіним. Читаю. Враження як ото сказано у вірші: «Смешались в кучу кони, люди...» Типова для «Советской России» псевдопатріотична мішанина з явно антиісторичних фактів, зате на добрячому істеричному надриві. «Но какое право имеет президент прикасаться к памяти истинньїх сьінов Отечества, к подвигу и истории унич-тоженного им государства..?» Кгм. Як нині мовиться, круто, але обійдемо цей пасаж коментарем, Льошо, щоб не було втручання у внутрішні справи сусідньої держави. Ага, а це вже нас таки стосується. «Зтим господам Россия глубоко без-различна, если не враждебна... Имен-но они превратили в прах плодьі дерзновенного гения и ратньїх трудов Алексея Михайловича и Петра І, Ека-териньї II и Александра І, Румянцева и Потемкина, Суворова и Кутузова, Ермолова и Скобелева... Именно они подали своим ньіне «суверенньїм» (ти ба, братику, в лапки беруть!) еди-номьішленникам постьідньїй пример отказа от клятв на вечную верность в Запорожской сечи, на холмах Грузин, в благословенной Ферганской долине...» Нічого, кажу, Льошо, усе якраз було навпаки. Історії добре відомо, як царі-завойовники вибивали ті клятви у благословенних азійських долинах і на кавказьких «холмах» разом із зубами та кров'ю. А в Запорозькій Січі…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"