Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1994 №09 Сторінка 11

(Іноземний гумор, Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1994 / № 09 / Сторінка № 11
Журнал Перець 1994 №09 Сторінка 11 - Іноземний гумор, Гуморески. Індекс 74391 ІНОЗЕМНИЙ ГУМОР Вітауте ЖИЛІНСКАЙТЕ (Литва) Ну й вітер скажений... Оце то свято! ГУМОРЕСКА коли я на яке-небудь свято прокидаюся вранці у своїй малогабаритній квартирі, мене охоплює дивне бажання. Хочеться, чорт візьми, чогось такого... по-справжньому святкового! Хоч раз вирватися на простір, вдарити по струнах! Особливо гарячково починають гасати думки, коли раптом згадаю, що будь-якої хвилини до мене може нагрянути чималеньке сімейство Абленасів, якому не потрібні ні струни, ні простір тільки мариновані грибочки і смажена гуска. Тому я швиденько одягаюся 1 мчу до Кишкисів. Кишкиси ще ніжаться в ліжку. Уздрівши мене, вони схоплюються, в їхніх очах теж з'являється... святкове хвилювання і бажання простору. Ми поспіхом закусюємо грибами і оселедцем. Потім глава сімейства пропонує негайно всім разом завітати до пана Зайцекаускаса. «Пан Зайцекаускас, згадує Кишкис, якраз перехворів запаленням жовчного міхура, тому наш колективний візит буде для нього фізичною і моральною підтримкою». Незабаром ми завалюємося до квартири Зайцекаускаса, котрий геть змарнів без нашої моральної підтримки. Господар ледь надраює паркет. З нашою появою його жовте обличчя стає жовтішим за паркетний віск. А коли нащадки Кишкиса у мокрих черевиках починають, наче по льоду, ковзатися по навоскованій підлозі, щоки Зайцекаускаса набирають кольору апельсинових шкірок. До речі, самі апельсини ми знаходимо у нього в холодильнику. Коли від них залишилася тільки згадка, а холодильник охолоджував лише повітря, в очах Зайцекаускаса спалахнув знайомий уже нам вогник святкової бентеги. Знаєте що, пропонує він тремтячим від очікуваного задоволення голосом, давайте порадуємо Паларецкисів! І наша дружна компанія швиденько вирушила в дорогу. Нас уже ціла дюжина, не рахуючи собаки Зайцекаускаса (дружина Паларецкисів працює в магазині «М’ясо»). Зустріч з Папарецкисами особливо святкова: вони якраз збиралися до оперного театру. Але господиня негайно позичила у сусідів дитячу коляску і побігла до найближчого гастроному. Бажаючи компенсувати Папа-рецкисам арії і увертюри Зайце-каускас запустив їхню радіолу на всю котушку, аж шибки забряжчали. Та багато нам танцювати не довелося. Паркет у Паларецкисів було настелено недавно і, мабуть, із сирих дощечок. Він зразу перетво рився на тріски. Правда, щиросердних господарів це не хвилювало, вони весь час поглядали на стелю й зітхали... А коли вівчарка Зайцекаускасів лід загальні оплески витягнула з-під холодильника батон сервелату і тут же проковтнула, як риба черв'ячка, в очах Папарецкиса загорілися уже знайомі нам факели святкового хвилювання. Усі до ТомашевичюсаІ зарепетував він і кулею вискочив з будинку. Томашевичюс помре від щастя! Що ж до Томашевичюса, так до Томашевичюса... Десь о другій годині ночі наша згуртована компанія налічувала вже майже півсотні чоло вік, не рахуючи собак і міліціонера, що брів за нами на деякій відстані. Виспівуючи дзвінких народних…
 Іноземний гумор  Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"