Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1995 №07 Сторінка 2

Журнал Перець 1995 №07 Сторінка 2. Зрозуміло, ці повені не такі могутні і нестримні, як на Дніпрі. Бо всяк має свої береги і можливості. І якщо відомо: рідкісний птах може долетіти до середини Дніпра, то про Полтву жодна худоба так не думає, а пернаті ширяють над нею як заманеться, знають, де в дина, позаяк темі зливної околицями Львова їй не дають вийти на вільну дифіляду бетонні споруди колектора. І все-таки на Полтві трапляються повені. До того ж, часом дуже збиткові. Не так давно рівень ріки був дуже зріс. А люди, які вештаються її берегами в місцях, де вона вже тече вільно, божилися, що такого Вони взагалі не тієї Полтви сере-вона тече по сис-каналізації, а за такий мудрий у Львові. Коротше, як пишуть в офіційних матеріалах, організації і підприємства торгівлі мляво брали напій зі складів. Постояв коктейль, посумував та й сказився. Не те, щоб піною зійшов, а став непрозорим. У ті ж дні вилізло ще одне паскудство напій не мав жодного свідоцтва про якість. Фахівці з «Львівгуртбакалії» кинулись рятувати «Казимірсь-кого». Вони домовились з керівництвом заводу «Молдвин-прому» про переробку коктейлю. Головний технолог надряпав на накладній: «Прийняти для переробки, згідно з договором». Пізніше, щоправда, виявилось, що угоди ніякої не було. Але ми пишемо не про до цього не причетні, позаяк після невдачі розробляють більш досконалі варіанти збагачення краю. На цей раз «Віденська кава», спільне українсько-австрійське підприємство з центром у Львові. Вона спустила у каналізацію понад чотири тисячі пляшок безалкогольних напоїв «Тонік», «Оранж», «Цитрон», «Грейпфрут» і «Кола». Духм'яна повінь теж подалась на батьківщину, оскільки теж має польське походження. Заплативши за «тонік-оранжі» понад сотню мільйонів карбованців, львівські бізнесмени і в цьому випадку не поспитали за свідоцтво про якість. Якщо читач ще не зовсім втомився від нашого з ним пізнання бізнесового світу, запропо- Говорили в основному про те, що Полтва цього разу... дуже смерділа спиртним, ніби вона витікає не з-під автобусного заводу, а з-під гуральні. Мої краяни вкрай рідко помиляються. Приміром, коли в СРСР дуже впав видобуток нафти, вони першими сигналізували: хана розвинутому соціалізму! Так і цього разу. Ззяли Полтву на аналіз, і виявилось, що повінь іспірована з-за кордону. Про це (зарубіжні зазіхання) свідчив і запах, а попросту сморід. Натренований ніс відразу вловлював щось польське. Так і вийшло. Подробиці подаю для того, щоб приборкати чутки, які могли б розпалити міждержавні претензії. Отож, бізнесмени з «Львів-гуртбакалії», анітрохи не сумніваючись, що вкладають кошти в подальший розвиток рідного краю, придбали свого часу велику партію алкогольного напою «Казимірський» (саме це і вловив натренований ніс). Сказати б точніше винного коктейлю. Особисто я не п’ю жодних коктейлів, бо знаю, як нині тяжко з місцями на цвинтарях. Але виявилось, що я не один встановили, що в ньому замість 9-11 міститься лише 6,2 відсотка спирту. Однак не будемо на цьому затримуватись, бо нас все-таки, повторюю, більше цікавить стихійне лихо на Полтві. Винороби чистили, зміцнювали, переганяли і переціджували коктейль. Нарешті він став прозорим. Одначе ненадовго. А невдовзі став ще мутнішим, ніж був. І тут комусь з хлопців із «Гуртбакалії» стрелила проста і ясна думка: на холеру він нам здався, отой «Казимірський»! Всі полегшено зітхнули, найняли людей, які і злили тисячі пляшок коктейлю у каналізацію. Звідси він потрапив у Полтву, а затим вирвався і на простори рідної Вісли. Коли я пишу оці рядки, хвилі «Ка-зимірського», мабуть, досягли польського Помор'я, і балтійські бички, шись один одного по зябрах. Десь насмоктав-цьмаги, з лайками б'ють Українсько-польське підприємство «РЕМ» з певної пори почав поїти публіку мінеральною водою «Новозбручанська наф-туся». Мушу сказати, що в ній щось таки є. Тече, розхлюпується. Прозора! І ще є деякі ознаки, характерні для звичайної нафтусі. Але хто про то відає, якщо на неї немає висновків інституту…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"