Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1995 №10 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1995 / № 10 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1995 №10 Сторінка 5. Віктор ЛАГОЗА НА ПОХМІЛЛЯ на та- ОТ Мал. Т. ЗЕЛЕНЧЕЕКО Ц г1 ггі ігірі гаі ггі ір г ігТгД аІїгГ Д Навіщо тобі та історія! Ти ж ЗБИРАЄШСЯ СТАТИ БІЗНЕСМЕНОМ що тоді їм вигадувати причину для Мотря?.. що її курка клуні сусідки Харитоне!.. Ти, часом, не знаєш, скільки треба випити, щоб похмелитися?.. Ні, не знаю. А хіба що? Та я все збиваюся: вип'ю чарку мало, вип'ю дві багато. А ти випивай три. Навіщо?.. Тоді ти просто не зможеш думати про кількість чарок, потрібних для похмілля. КЛЮВАТИ КЛЮВАЛО Здається ти, Павле, сьогодні рибу ловив? Ловив. І як?.. Клювало?.. Багато піймав?.. Клювати клювало. Навіть кілька разів. Але нічого не впіймав. Чого?.. Г роші вдома забув. ЗВИЧКА Дома Семен?.. зайшовши до квартири, питає сусід. Дома, відповідає сусідка. А де ж він?.. Та он, під столом. Бачите, тільки ноги вид-ніються. То попросіть його вилізти звідтіль. Не треба, а то він побіжить надвір і за звичкою залізе під «Москвич». А зараз холодно і земля мокра. ДОБАЛАКАВСЯ Чого це ви не спите?.. питає пасажир пасажира. Я у вагоні ніколи не сплю. Чого?.. Бо я у сні розмовляю. А навколо люди. Ну, це не біда. Як для кого. Колись, було, я заснув та й кри-тикнув у сні свого директора. І що?.. Тепер я працюю іншому підприємстві. ПаВЛО ГЛАЗОВИИ «КУМІАДА» нум- оратор Виступ на зборах ветеранів Мал. О. ГУЦОЛА Згадаймо, друзі-ветерани, Якими ми були колись, А потім станем і поглянем, До чого нині дожились. Коли гриміла над землею Страшна, нечувана війна, Було, пробігши по траншеї, Роздасть махорку старшина. І попливе блакитна хмарка, І загуде весела річ. Коли в солдата є цигарка, То він і гору скине з пліч. Напевне, знають лиш солдати, Як то приємно в ніч страшну Своєму другові віддати Останню пучку тютюну. Та це уміють лиш солдати, А більш ніхто, хіба що Бог, В лиху годину розділяти Одну цигарку на п’ятьох. Гірка дісталася нам чаша, Але то істина свята, Що фронтова цигарка наша З вуст переходила в уста. І не подумалось ні разу, На думку навіть не зійшло, Що підхопити міг заразу. Її в окопах не було. Хто ми були? Звичайні хлопці, А знали вже в години ті: Де смерті ждуть на кожнім кроці Там всі пречисті, як святі. Ні в кого й подум не являвся, Щоб оскверняти Божий дар, Щоб хтось від ближніх заховався І схрумкав нищечком сухар. Ні, там не так було, браточки! Там сам нічого не з’їси. Сухар поділиш на…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"