ГУМОР І САТИРА

Перець 1995 №08 Сторінка 9

(Анекдоти)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1995 / № 08 / Сторінка № 9

Перець 1995 №08 Сторінка 9 - Анекдоти. НА ОСНОВІ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ Передній край ворога перейти не вдалося. Розвідники сержанта Миколи Ващука повернулися без язика. Командир взводу, що посилав групу, звинуватив його в боягузстві. Той обурився, запалив і замовк. Посидів хвилин десять, а потім підхопився і зі злістю видавив: Лейтенанте, зараз буде вам язик. Степурко, за мною. Серйозно гарячкової заяви ніхто не сприйняв. Та на світанку лейтенант Буханівський привів з сержантом на КП полку відгодованого німецького кухаря. Де ви його взяли? запитав начальник штабу підполковник Ухабцев. Запитайте Ващука, можливо, ця розгнівана особа хоч вам скаже. Ображений сержант капризувати перед старшим офіцером не став. Років дванадцять тому у мене була дівчина в сусідньому селі. Місцеві хлопці піймали нас і сказали: якщо я не принесу з кладовища дубового хреста, то дівчини мені не бачити, а додому відпустять без штанів. Галина в сльози. Я заспокоїв її і пішов. Знайшов вказану могилу і хреста приніс. Дівчину мені віддали, а хреста поставили перед хатою дядька, що не пускав на вулицю свою доньку. Зрозуміло, але який це має зв'язок з язиком? перепитав начальник штабу. Безпосередній. Ходити вночі по кладовищу дуже страшно було. З цього виходить, що мерців бояться і німці. Я згадав про це і пішов у тил до них через кладовище. Лише в двох місцях довелося порізати колючий дріт. Консервні банки гриміли, але ніякий дідько не реагував. Правда, автоматні черги лунали. Та стріляли вони, щоб заспокоїти себе. У селі біля будинку побачили вартового. Щоб зняти його, треба було багато часу, бо він ходив по відкритому місцю. Пішли далі. Наткнулися на кухню. Напівсонний кухар вже возився біля неї. Підійшли, взяли тихенько, всунули в рота ганчірку і тим же шляхом повернулися. А пройти через траншею, як радив неможливо. Так що я лейтенант, було не боягуз! ОБІД ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ Ручні кулеметники єфрейтор Ізя Махсон та Степан Чередниченко були в засаді на перехресті доріг за кілометр, де їхня рота готувала для себе траншеї. Пекло неймовірно, воду всю випили та й їсти хотілося вже. Степане, махни по водичку, доповіси обстановку і щось пожувати випросиш у старшини. А мені не пришиють діло за... Ти ж залишаєш позицію за наказом начальства, сам чув, що я старший. Чередниченко швиденько зник з очей. А десь хвилин через десять на грейдері показався ворожий мотоцикл з трьома німцями. На перехресті вони зупинилися, розвернули карту. Махсон ще раз поглянув на дорогу. Більше нікого не було. Натиснув на спуск і короткою чергою зняв усіх трьох. Стріляв по ворогові єфрейтор багато разів, а тут чомусь відчув себе не краще: руки тремтіли, на спині з'явився холод, а під колінками слабина. Та згадав повішених, що бачив при зимовому наступі, і швидко заспокоївся. Трохи полежавши, відтяг вбитих у придорожні кущі. Окремо замаскував мотоцикл і знову заліг за кулеметом. Та не лежалося. Сніданок був сухий, і в животі щось смоктало. Почав переглядати речові сумки вбитих. Вони були повні брикетами, консервами, печивом, ковбасою, хлібом. Усе в паперових пакетах, з написами. Склав продовольчі трофеї, закрив скатками. Тут з'явився Чередниченко. Подав фля- Ізя Че- ВІД- гу з водою, рибну консерву та декілька сухарів. Кухня вже з'явилася, обід принесуть, а це старшина дав, щоб заморити черв'ячка, сказав Степан. Зараз ми пообідаємо по-європейському, урочисто промовив і відкрив трофейний склад. Де ти взяв? вирвалося в редниченка. Німці привезли, серйозно повів Махсон і розповів про все. Треба ж негайно доповісти ротному, занепокоївся Степан. Все зробимо, а зараз їж. За рік війни ми з тобою таке право заробили. Усього потроху покуштували кулеметники. Залишки склали в речові мішки. Пити вино довго не наважувалися. Боялися, що міцне. Та воно виявилося, як наше ситро. Одну пляшку розпили, а дві залишили для…

Анекдоти

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"