ГУМОР І САТИРА

Перець 1995 №02 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1995 / № 02 / Сторінка № 9

Перець 1995 №02 Сторінка 9. .. 1. До 95-річчя від дня народження Олександра СОСЛОВІС- Щоб розірвало КОНВЕРТОВАНІ ДУМКИ Дурні думки приходять досить часто. Розумні ж часто доводиться красти. Не треба мені ніяких окулярів, вже й без них бачу!!! ми, прибули розпитати чого, як? Звідкіля такий рясний урожай? Дядько Порфирій Мацеико давав пояснення одягаючи велюрового капелюха, став на середині тротуару і почав гикати. Вочевидь, пересолив... Повз нього пробігала робітниця. Миловидно-симпатична молодиця. Учувши гик! робітниця, й не глянувши на пересоленого, кинула: «Щоб тебе розірвало!» І побігла далі. Лубни. Квітуче місто на Полтавщині. Розповідають: учора поминали на кладовищі роди талів. В понеділок шанували. Ну, дехто, говорили, до того нашаиуваеся, що Й п'яти до землі пристають... .Питаєте, звідкіля оце гороб’ята позлітали?.. Уявіть собі зима. Вечори довгі, темні... Кероси-Ось воно бог і посилав... Йу й що? Ну й нічого. Колюся. Півроку не пити. Боже! Яке щастя! Півроку на вливати отрути! Прийшов чоловік додому. На цей раз прийшов сухим-сухісіньким. Землячка відразу й накрила його мокрим рядном: Де ти був? Як де на роботі. Що ти, що ти?.. Чого ти присікалася? * Я питаю, де ти був, коли порядочних людей скажені собаки кусали? Ф 3 точки зору хвоста все решта прихвостень. припрошує: Будь ласка! Не можу. Та це ж «Рислінг»! Не можу й «Рислінгу». Що ж таке печінка? Ні, інше. Погладив скажену собачку. Коли Олександр Іванович КОВІНЬКА приїздив з благословенної Полтави до Києва, то спершу йшов до журналу в Перець», який шанував і любив. ОКУЛЯРІВ 200000о« Чим можна зміцнити команду, аби вона краще заграла? Найкраще п'ятьма «Мерседесами»... вТайком признаюся найбільше мене вабили, чарували і понині чарують народні веселі оповідки, перекази, лаконічні дотепи і стислі коротенькі оповідання, із побуту народного взяті», Згадую й таке: у нашому салі по сусідству жиле родина Маценків. Сім'я багатодітна двадцять двоє діток. Так і казали щасливі люди. Як жнива, так і дитинка нова. З повітової земсько? управи прикотили урядовці з кокардами й увінчані золотавими гудзика- Скільки кипучо, бурхливе наше життя кожного дня, кожної години висуває дотепно-чудесних СМІХОВИНІ Невичерпна криниця життєрадісного у народній гущі хлюпоче. Колись іду по місту Харкову тодішній столиці Радянської України. Іду й зустрічаю свого односельця. Набравшись, як ото кажуть, трохи культури й намагаючись підсобити земляку, я запитая: Кого ви шукаєте? Може, я вам допоможу швидше найти? , Таї.. Шукаю верховну прокуратуру. *Я поруч став і почав пояснювати:…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"