Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1996 №03 Сторінка 13

(Іноземний гумор, Страшне перо не в гусака)
Журнал Перець 1996 №03 Сторінка 13 - Іноземний гумор, Страшне перо не в гусака. Йордан ПОПОВ ІН’ЄКЦІЯ Ми вже звикли до того, що наше життя суцільна боротьба. Боролися з ворогами, труднощами, недоліками, за перемогу в соцзма-ганні, за побудову світлого майбутнього. Сьогодні боремося за виживання. І до цієї боротьби нас заохочує сам уряд. Недавня постанова Кабміну про субсидії привела у рух весь наш малозабезпечений люд. Оскільки теоретично на державні субсидії можуть претендувати близько 40 мільйонів усього нашого населення, а гроші з бюджету виділено лише на два з половиною мільйони, можна собі уявити напруження цієї боротьби1! Адже жадану субсидію зможе ’ одержати лише один з шістнадцяти претендентів. Проте на шляху до заповітної мрії величезна кількість перешкод. Треба зібрати цілу купу довідок про прописку, розмір житлоплощі, прямі й побічні заробітки, це ти. козел. "Л - погнав колесо мого «Мееседеса»?!! люся, нехай тільки телефони ставить. Бо нема з ким поговорити. А в наш час без телефона то не життя, а ціла скука». (Із скарги). «Панас оженився з першого заходу. Не в кожного так полупається. От і не знав своєї супруж-ниці як треба. Тому й розійшлися вони і характерами, і фізічеськи. Більше я нічого не бачив і не чув». (З виступу на товариському суді). «Він сказав, що я здирник, куркуль і спекулянт, що загилив таку високу ціну за дріжджі. ' А я послав його, а він плюнув на мене. І я свиснув його кулаком. Так і юшка потекла. А в мене нічого дурного не було в голові». (З пояснення дільничному). «Телефони мені не проводять уже десятий год. За цей час я пішки міг би добігти до Москви, хоч нема чого туди бігти. Начальник узла связі все обіщанками кормить. Я й сам якось прокорм- про матеріальний потенціал близьких родичів, про склад сім’ї і т. д. А кожна довідка окрема черга, вистояти в якій під силу далеко не кожній, тим більше літній людині. Керівники соціальних служб кажуть, що установи, котрі мають оформляти субсидії, укомплектовано лише наполовину. Уявляєте, в яку колійку влетить державі це доукомлектування? Якщо ж додати до цього неодмінні наслідки цієї боротьби неминучі стреси борців та їхнє лікування, то неважко зрозуміти абсурдність усього заходу. Адже сума окремої субсидії всього лише кількасот тисяч карбованців. Невже не можна було знайти інший, гуманніший спосіб допомоги малозабезпеченим? Р. ЛІДІЄНКО. «Продавец в банке. Вийдет взавтра» (З об'яви). «На сосіда я жалоб нє пісав. А про те, що він на мене гавка, то я і зараз можу затвердити». (З пояснювальної записки). «Живе слово є живе слово. От і зоотехнік звертається до доярок живим словом. А хто не розуміє живого слова, той сам неживий. То й нема чого кирпу гнути. Як когось і зачепило за живе, то не обов'язково в пузир лізти». (З виступу на зборах). Надіслав І. ТОКАРЧУК. У будинку відпочинку мені ще ніколи не доводилось відвідувати лікаря, але тепер це було просто необхідно. Коли я зайшов до кабінету, лікар, не підводячи очей, ввічливо поцікавився: На що скаржитесь, громадяночко? Питання мені здалося дещо дивним, оскільки я ніколи не був громадяночкою. Я завжди був товаришем Циковим. Я прийшов для ін'єкції, відповів я…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"