Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1996 №06 Сторінка 12

(Описки самоописки, Словничок жартівничок)
Журнал Перець 1996 №06 Сторінка 12 - Описки самоописки, Словничок жартівничок. Курям не смішно Все починалося, як у казці. І фейлетон можна було б почати так: «Жили собі дід і баба. І була у них курочка ряба. Одна тільки біда. Ніяк не могли дочекатися дід з бабою, коли та курочка знесе золоте яєчко. І нічого вони не могли придумати... А курочка тільки бігає і кудкудаче. Годує старих обіцянками: «Знесу завтра, знесу завтра...» У нашій же історії в ролі діда і баби виступає виробничо-наукова корпорація «Укрптахо-пром» на чолі з генеральним директором Анатолієм Вербовиком. Довго бідкався «Укрптахо-пром», чому це наші кури не несуть золотих яєчок. Та й на вигляд зозулясті такі, що у народі їх тільки і називають «птахами щастя». Бо колір у них завжди чомусь казково синій. Аж тут, знову ніби у казці, трапилося диво. США виділили нашій державі пільговий кредит на 25 років під сміхотворний процент для закупки їхнього соєвого шроту. Щоб, значить, підгодувати українських немічних чубарочок і збагатити мій і ваш, шановний читачу, стіл дієтичним курячим м'ясом і смачними яйцями. За теорією від того корму курочки ростимуть, немов на дріжджах, і яйця нестимуть завбіль шки з кулак. Може, в далекій Америці їхнім квоктухам без шроту нічого і не показуй. А у нас усе вийшло, як завжди, не так. Наша вередлива птиця до тої заморської їжі виявилася незвич- ною. Чи шлунки не ті, чи порода така. Хапає її стрес, несучість катастрофічно падає. Дехто з слабкодухих взагалі лапи вгору задер. А чого б нашій рідній квочці і не віддати богу душу, якщо годують її хімікатами у вигляді мікотоксину патуліну г... гранульованими такого собі фосфіну, та десятьма видами насіння звичайнісіньких бур’янів. Багаторазові аналізи харківської ветеринарної служби і держінспекції з карантину рослин підтверджували попередні невтішні результати. Харківський облптахопром одержав 230 тонн «калорійних добавок», які щедро розподілили між всіма птахофабриками, аби не обділити жоден дзьоб і одержати максимальний прибуток. Чи не найбільше дісталося імпортного продукту Куп'янській птахофабриці. Тамтешнім курочкам сипонули від усієї душі. Дурна птиця таки надзьобалася того, що бачили очі. Опісля три тижні зозулясті сиділи чумні, а пташниці даремно зазирали у гнізда. Яєць там не було: ні золотих, ні звичайнісіньких. Над Куп'янською птахофабрикою нависла загроза банкрутства. А тут ще й керівництво Шевченківського комбінату хлібопродуктів додало страху: зажадало від птахівників…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"