Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1996 №06 Сторінка 3

(Гуморески, Фрази)
Журнал Перець 1996 №06 Сторінка 3 - Гуморески, Фрази. ГУМОРЕСКА Боб любив швидку їзду, а машину, як .наречену пестував годувальниця. На задньому сидінні дві натоптані турецькими шмутка-ми сумки. Боб їхав на базар у провінцію на столичних стало занадто тісно. Біля села вирішив зупинитися. Розім'яти трохи кістки. Пройшовся узліссям. Неподалік на галявині паслися гуси. Мабуть, десятків зо два. Боб закурив і уважно оглянув місцевість. Навколо ні душі. Згадав Паніковського і посміхнувся. А, була не була! Дармовий гусак не зашкодить. Виплюнув сигарету, пригнувся, як кіт, і, розчепіривши руки, почав полювання. Гуси голосно загелготіли і, розпустивши крила, кинулись навтьоки. Боб зупинився, дав їм заспокоїтись і знову зайняв стартову позицію. Та ти, я бачу, мисливець! А де ж ружжо? Ляснуло, наче батогом по спині. Боб остовпів. На стежці, що звивалася поміж кущів, стояв, обіпершись на добрячого дрючка, здоровенний дядько у брезентовому плащі і в гумових чоботях. Ситуація була відверто кепська. До машини разів у три далі, ніж до дядька. Та ще ж треба й розвернутися на вузькій дорозі. Думки шалено закрутились, шукаючи виходу. Дрючок гіпнотизував, наче мишу кобра. Боб, силуючись видавити посмішку, неслухняним язиком облизав губи: Хотів розім’ятися трохи... Здалеку їду... Дядько мовчки переклав дрючка у праву руку. Я, бачте, віз у машині гусака, невпевнено белькотів Боб. Поки я, того, а дверцята не причинив, то він і той, вискочив. Тепер спробуй знайти, який з них мій. Та в ту ж мить наче струмом обпекло: усі гуси на галявині мали зелені позначки на спині. Але дядько, мабуть, не служив у розвідці. Він невпевнено почухав потилицю і замислився. У тремтячому серці Боба ледь-ледь зажевріла надія. Гусака, кажеш. Чи, може, гуску? 4 Гусака, видихнув Боб. А біс їх розбере, який з них твій. Та вони всі однакові. Лови, якого впіймаєш. Дядько кинув палицю і заходився допомагати. Удвох таки легше. Гусака впіймали і запхнули в машину. На радощах Боб тицьнув дядькові двісті тисяч на пиво. Похапцем заскочив у авто і натиснув на газ. Гусак підозріло озирався у вікно. Боб закурив і, нарешті, прийшов до тями. А все-таки він спритно викрутився! Куди тому Паніковсь-кому! Можна буде навіть похизуватися. Хоч, власне, чим? Гусокрад! Він подумав про Льольку, про їх двокімнатну квартиру з килимами хіба що не на стелі, з полірованими меблями, з яких жінка мало не язиком злизувала сліди від пальців. Ні, вона його з цим гусаком і на поріг не пустить. Поки думав, знову село. І знову гуси! Гуляють мало не на асфальті. Ні, гусака треба випустити. Боб зупинив машину посеред…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"