Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1996 №06 Сторінка 2

(Перчинки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1996 / № 06 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1996 №06 Сторінка 2 - Перчинки. Кожна місцина краю має свої зразки ринкової підприємливості. В одному місці це купка фахівців, що.по-капіталістично-му рвуть зуби, в другому завод бочкотари, а в Жидачеві на Львівщині ініціативу захопила «Молочарня». Галичани на дозвіллі пригадали, як то колись їхній дідо і стрийко урядували в «Маслосоюзі», якого знали аж попід Ла-Маншем, і вирішили походити-погуляти старими стежками. «Молочарня» вродилася, можна сказати, дещо семимісячною. Чи то з ділової обережності, чи з радянської полохливості перед спрутом капіталізму, а підприємство було зареєстроване як розрахункове господарське товариство з обмеженою відповідальністю. На всякий випадок: раптом повернеться «влада народу» а ми що! Ми напіввідповідаль-ні, обмежені і взагалі творимо, не відаючи що. Зрештою, може, все було зовсім не так. Тоді я дуже вибачаюсь, і буду говорити лише об тім, що було саме так, а не інакше. Отож, організатори «Молочарні» пішли в люди і з індивідуальними власниками молока уклали чимало ухвал і домов: і про те, що двічі на тиждень здавач молока отримуватиме за сировину гроші, і про забезпечення кормами, і про сіножаті з левадами, і про пасовиська. З минулорічної весни і почали. У березні щоденно на приймальні пункти зносили звідусіль по п'ять і більше тонн молока. Надалі з нього мали б виготовляти якомога більше власної високоякісної продукції, а поки що головний замовник місцевий сирзавод почав виявляти чимало шкідливих звичок, головна з яких неплатежі за сировину. Щоб пережити лиху годину, у Жидачеві відкрили фірмовий магазин, де всього було досить і все було дешевше, ніж у державній торгівлі. «А ми такі, галичани. Ми і пасовиськами, затихло з ні. Молочаристи почали звертатися до патріотизму здавачів: мовляв, цитьте про гроші, не дайте загинути місцевій вільній економіці. Заглухло з сіножатями перспективами. Важко нині точно встановити, яким робом про біди Жидачева дізналися аж у столиці. Та не в своїй, на Дніпрі, а в тій, що «кі-пучая, могучая, ніксм не побєді-мая». Мабуть, що дідько не дрімав. Ближче до осені у Жида ів наїжджали московські купці з фірми «Дініт», які від імені свого директора Іванова... Ні, не Іванова. І не Петрова. Навіть не Сидорова. Чекайте, як же називали того ошуста! Та Степа-нов же називався! Так оті купці від імені Степа-нова домовились з директором «Молочарні» Р. Шевчуком про закупівлю 40 тонн масла. Воно, бач,…
 Перчинки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"