ГУМОР І САТИРА

Перець 1997 №03 Сторінка 9

(Гуморески, Усмішки, Описки самоописки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1997 / № 03 / Сторінка № 9

Перець 1997 №03 Сторінка 9 - Гуморески, Усмішки, Описки самоописки. ГУМОРЕСКА ЮВІЛЯРА Слюсар Гайдук і кульгавий Зеник відкрили власне діло. Вони не перепродували грецькі Уіимони і терпіти не могли надприбутків від «Кутузових», «Суворових», «Распу-тіних» та інших фальшивок алкогольного шовінізму сусідніх держав. Треба твердо стояти на національному грунті і дбати про найперші потреби народу, сказав при реєстрації підприємства Зеник, сподіваючись дістати пільговий режим. Компаньйон Гайдук подумки схвалив цю патріотичну фразу, але суворо засудив її таємне спрямування, позаяк мав на систему пільг власну тверду точку зору. Якщо просто, то вона виглядала так: нікему-ніколи-нізащо-нічого. Кульгавий Зеник і слюсар на цьому грунті мали значні засадничі розходження, і якби не ціпок першого, то, можливо, другий спробував би довести переваги своїх поглядів звичайним антидемократичним способом. Ціпок був стримуючим аргументом і в інших спірних моментах їхньої пострадянської доби. Але повернемося до діла, яким вирішили служити суспільству наші підприємці. Почали вони з таблички «С». За пачку цигарок її написав доцент кафедри романо-германських мов, котрий побажав залишитись невідомим, боячись прогресивного податку. Далі справа пішла ще швидше, і за якийсь короткий час вони прибили табличку до дверей будівельного вагончика на важких санях. Переобладнання його зайняло ще менше часу: переробити пересувну робітничу оселю на нужник простіше простого. І невдовзі платний мандрівний туалет уже зайняв у міському пейзажі чільне місце. Розташувався він неподалік кнайпи, що торгувала пивом і дешевими ліверними виробами. Золоте місце, радів Зеник. Вип'ють, закусять і за пару хвилин у нас. Ціна за вхід у «С» була поміркованою. В усякому разі гальба пива, канапка з ліверною ковбасою і відвідання будівельних саней разом коштували не більше гривні. На почин колеги безплатно запросили до себе колегу-підприємця, який поруч з рук продавав часопис. З таємною надією, що той на віддяку сприятиме появі у популярному виданні повідомлення про відкриття закладу. І діло, здається, пішло. Але не так, як хотілося. Наступним клієнтом був огрядний чолов'яга, однак він теж не заплатив, бо показав посвідчення депутата. Потім приходило пару солдатів, але відомо: хто не любить своєї армії, любитиме чужу. Гайдук сказав, що про це ніколи не можна забувати, і звелів грошей з рядового складу не брати. Нарешті підійшла група вдягнутих у шкірянки рожевощоких молодиків, але, перш ніж зайти, вони запросили із собою підприємців. Усередині молодики знахабніли і почали вимагати грошей з них Гайдука і Зеника за охорону їхнього бізнесового офісу. Оскільки готівки не було, порозумілися на тому, що на дев'яту вечора рекетири пришлють «інкасатора», і на перший раз візьмуть двадцять п'ять гривнями. Далі розрахунок йтиме зеленими. Приходили санітарна інспекція, фонд допомоги східній діаспорі, пожежний нагляд, муніципальна дружина. Зрозуміло, не повними колективами, а окремими представниками, проводили у закладі кілька щасливих хвилин. Десь в обідню пору Гайдук зробив запит Зенику: чи є в місті люди, які платили б за послуги? Зеник і сам почав замислюватися над цим, але наразі бадьоро махнув убік кнайпи, де вирувала юрба: Ось наші дивіденди. Але «дивіденди» навіть не поглядали у бік «С». Частина їх час від часу користувалася затишком ку щів, а ті, хто…

Гуморески Усмішки Описки самоописки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"