Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1997 №04 Сторінка 8

(Народні усмішки, Друже Перче)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1997 / № 04 / Сторінка № 8
Журнал Перець 1997 №04 Сторінка 8 - Народні усмішки, Друже Перче. Мал. О. МІХНУШЕВА НЕ ЗВИК ПЕРЕДУМАВ Мов проковтнув Іван язик, о Зчорнів увесь душевна рана... й Він до такого ще не звик ш Украв хтось більше від Івана, т Володимир ЯКУБОВСЬКИЙ. Жартун, вигадник був завзятий! Свиню він шефові хотів Підкласти... Ні, пробуркотів, Із нього досить поросяти! Сергій ДМИТРЕНКО. Г----* І Попросив якось один чоловік, щоб йому на день' народження папугу. А йому взяли та й подарували пугача. Образився чоловік: Пугач розмовляти не вміє! Зате, кажуть йому, як він уміє слухати! , Згадую я цей анекдот, коли виборці нашого району обурюються, депутат, якого ми обирали до парламенту, за весь час свого сесіях ще жодного слова не сказав на наш захист. Зате, пояснюю я їм, як він чудово уміє слухати! подарували що, мовляв, сидіння на Харківська область. і М. БОРОВСЬКИИ. Мал. 8. ЧМИРЬОВА СПОХа їбо- Ч С' "А йЬне ’Ли ’ до ЦЄР*вИ е за вас - ЧОГО б раВ’,и,ЄГр 'ЄРНвб 8 6а1 ОіидИ И КоП* о не * Р* Лро111** бговоРи' А - пРаВ7; а ВІН. праВ ’ I ДРЕСИРОВАНИЙ ПЕС Степане, ти маєш собаку! Маю. Дресирований! Звичайно. А хто його дресирував! Ми разом з дружиною. Чого ви його навчили! Я навчив його виконувати різні команди, а дружина гавкати. ДОПОМОГА НЕ ПОТРІБНА А тепер, каже облі ковець своєму шефові,-! п'ю за вас! Не треба за мене пити, я ще сам півлітру осилю. ЗРОЗУМІВ ПеіРИка: Мені Р НОСИШ »е цьо- зав’ра я прн тільки не кри- Сварить .* Ц кожногоМ дНяЄ го не бачила Добре, несу татові, чи. ро6 440 ’реб1 му ’Чрупг - ТО6а тнРтУрг Го ОГ С бн 4 го Чв*еХ: св’,гм а с Ра- "Урсанг Зьг . . ГосПОДй ніжніше? й Підій да *інка до бабу 1питає: Ьеньї ми 3**7 Він е співає! А іути на всю вулицК*’ ЯК ОЮ» - Тліійте. ІЛОДІЮ... ВІДГАДА Я - іПеРедачу «Відгадай Дід з бабою надирі погратись. Посіда-мелодію» і вирішим ( мелодії згадати не ли на ганку, але V могли, то дід і каж и! Бачиш оті три !Гара. Бачу, відпоііЧень. Я перекопаю А я за півД» СоЮ дід. Копай, махН) ГрЕЧКОСІЙ, Іван Усмішки почули і запис*’ РИс СЛЮСАР. н МАРТИШКО, Юрій САМ І5і5і5 д151Сі1 на. ** З'’якалася, *ЧОсь, щось Д ПОМАГАЄ... - додил!:?еш' ле«ої За чнм аря екстрасенса. - нП Ути. Чому*" До Нь го. " АН Цо!'роЄбДОрого бере Робити! н 6у2 НашУ арі вполовину. " 1 »обре пікуюгк, погано ГОдх. " Там Ні, *ОТЬ. '* По-с*УДНещ НЕ Петре, каже дружина, ти постійно спиш у кіно. 1 Неправда. Сплю тільки з тобою. ЗАВЖДИ СПИТЬ ІЛЬЧЕНКО, Про податки, збори і платежі населення можна говорити вічно і ніжно, як про першу любов... Ні, ні, ви тільки не зомлівайте. Отакої, вже і п'яти похололи... І пуп посинів... Я ж зовсім не про те. Не про амури із останнього плейбоя. А на вас уже, бач, спогади, як рекет, наїхали. Хто кого солодко по під'їздах цілував і обіцяв женитись. Дурниці то все. Як піонерські обіцянки. Я ж про податки! Наші рідні. Та про їх величезну рушійну силу в становленні національної економіки. Хоч і патетично звучить, зате правдиво. А ось і перший приклад. Притюпав якось до старих в село. Із рюкзаком. Яблук на компот набрати. А навколо хати самі пеньки із трави виглядають... Де, питаю в матусі, кісточкові?!. Нема, синку, відповідає. Батько попиляв. Не вигідно, каже, ті дерева та кущі вирощувати. Податки, кажуть, будуть завеликі... А тут і сам батько із верби гукає: Не журись, Васю! Нас, мужика, податками не задушиш. Ми народ винахідливий! Ось поробимо щепи і, дивись, ще зачервоніють на нашій вербі і вишні, і яблука, і груші, і агрус…
 Народні усмішки  Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"