Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1997 №04 Сторінка 7

(Вітаємо ювілярів)
Журнал Перець 1997 №04 Сторінка 7 - Вітаємо ювілярів. ВІТАЄМО ЮВІЛЯРА! Мал. О. МІХНУШЕВА Розумієте, лікарю, мене збуджують не чоловіки, а гроші. Старійшині українського гумору, нашому славному одноперчанину, авторові майже трьох десятків книг, письменникові, лауреатові премії імені Остапа Вишні Іванові СОЧИВЦЮ 80! З роси і води Вам, Іване Йосиповичу! вийшла ще одна книжка гумору 2 Перед ювілеєм у Івана Сочивця і сатири «Пани рейвах зняли». Книжка, віримо, дуже порадує прихильників його таланту. Ці дві гуморески взято саме з неї. ПІСЛЯ ПРЕЗЕНТАЦІЇ О, дивися, Трохим собі на горілку заробляє! Сусіде! Агов! ну? Давно вас не бачу. їздили кудись чи прихворіли? Що з вами, Якиме Петровичу? Нічого зі мною. Нікуди не їздив. Вдома сиджу. Ось бачите, гріх на люди виткнутись. Бачу. Та у вас обличчя геть подзьобане. Ніби арсенальська стіна у Києві кулями. Де це вас так? Де... Після презентації. Будь вона проклята! Дожились! Щось не вловлюю, Якиме Петровичу. Ви мені більш дохідливо. Бо тепер тих висловлювань чужинських... Скоро рідної мови не почуєш. Ходив на відкриття емпе. А відкриття тепер називається презентацією. А оте «емпе»? Мале підприємство. Де? Чиє? Настя Дерун корчму відкрила. Хіба не чули? Не чули. Ні я, ні дружина. Де ж це вона ту корчму? І навіщо? У другій половині своєї хати. Діти до міста подалися. От півхати й гуляє. А тут чутка пішла, що нашим шляхом козаки їздитимуть. Тут Настя й змикитила, що бізнесом пахне. Ну, а ваше лице чого подзьобане? Кажу ж, ходив на презентацію. Настя наша давня знайома, то й запросила. А там, самі розумієте, на дурничку... Хоч багато людей було? рай- Чимало. В основному своїх, центрівських. Начальство. З газети. А то бізнесмени новоспечені. Лише один іноземець. Американець? Та ні. Француз чи німець? Та ні. З ближчих. Чуваш. Оце він мене до кондиції й довів. Підсів до столу. Познайомились. А тоді почав тости за дружбу та за дружбу... Ще, правда, випивка якась непевна. А що ж пили? Пили чоловіче, віскі. Віскі?! Шотландське? Мо’ й шотландське. Ми в тому не розбираємось. Де ж це його Настя настаралася? Хоч вона тітка розбитна. Сама робить. Сама? З чого? Дідько її знає. Напевно, з буряка. Але технологія, каже, шотландська. Бо пити треба з водою і содою. Смердить буряком, але мізки просто вивертає. А обличчя, Якиме Петровичу? Від віскі. Випили ми…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"