Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1997 №07 Сторінка 9

(Гуморески, Друже Перче)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1997 / № 07 / Сторінка № 9
Журнал Перець 1997 №07 Сторінка 9 - Гуморески, Друже Перче. Мал. Р. САХАЛТУЄВА (тема О. Коноваленка) ГУМОРЕСКА За таку жалюгідну суму я твою бабусю їсти не буду! Мал. В. ЛИТОВЧЕНКА Привіт, сусіде! Як життя! Чекаю «двійку». Довго. Аж заріс. Коли бенць! їде. Відчиняються двері, а з них чути голос трамвайного водія: «Люди добрі, пропустіть мене, не сідайте. Вагон старий, може зламатися. А за мною ще два трамваї, свіженькі...» Я співчутливий. До того ж просять. Постою, міркую, дочекаюся тих двох, нових. Не вдалося. Підхопили. Запхали. Вдушили у чиїсь груди носом. Мабуть, жіночі. Пухкі, просторі. Але дихати не можу всі щілини на обличчі ніби ватою законопатило. Не знав, що прийму смерть від дамського бюста. Але хіба знав віщий Олег, якого мечі не брали, що його жигоне га... Хотів подумки сказати «гадюка», але не спромігся. Тільки перше «га» і все. А інші пасажири теж га-га-га загелготали, як гуси. Щось, мабуть, сталося. Мо', це зі мною? Однак вслухаюся, чую: у бюсті хтось говорить низьким альтом, мовляв, одній жінці стало недобре, але не можуть знайти дверей, аби її на повітря... Ага, жінка, значить не я. А її, сердешну, таки винесли, поклали акуратно під брамою. Сам того я не бачив, але почув у бюсті. На Митній винесли старшого чоловіка. Це можу підтвердити, бо бюст зачепили сіткою і поволокли десь далі, а я зітхнув і бачу: Митна, діда звантажують, хтось услід викидає черевики. Все по-людськи, турботливо. А й справді, як він піде додому без взуття? Не з досвітків же вертає. Не той вік. А інші кажуть: на фіг йому ці черевики? Вони не його, бо він інвалід на протезові. А протез (сусіди бідака чули) хрусь-хрусь зламався. Із загальним співчуттям поминули діда. Доїхали до «Чехова» якогось солдата з інфарктом висадили. Замість нього душ п'ятнадцять влізло. Ті, що трамвая не наздогнали, побігли далі колією викликати «швидку». У вагоні запанував радісний спокій: ось воно духовне відродження, людину в біді не кинули! Тільки одна жінка не втрималась, кинула ложку дьогтю: «А кажуть, в армії немає дідівщини». А згодом: «Усі там будемо, але не всі одразу». Про дідівщину ще зрозуміло, а про те, де всі будемо, не ясно. В армії,…
 Гуморески  Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"