Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1998 №05 Сторінка 6

(Коротко кажучи, Друже Перче)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1998 / № 05 / Сторінка № 6
Журнал Перець 1998 №05 Сторінка 6 - Коротко кажучи, Друже Перче. масаль До 110-річчя від дня народження Василь Михайлович ГУБЕНКО народився у 1888 році на хуторі Чеч-ва поблизу с. Груні (нині це Охтир-ський район на Сумщині). Тому і вибрав собі псевдонім кий. Батько послав його разом з меншим братом Павлом (майбутнім Остапом Вишнею) вчитися у Києві на «фельшера». Але брати стали неперевершеними гумористими. В літературі вони були не схожими один на одного. Єдине, що їх об'єднувало це справжній талант. У двадцятих-тридцятих роках читачі із захопленням зустрічали появу нових оповідань, пародій, книжок В. Чечвянського. У «Червоному Перці» Василь Михайлович працював відповідальним секретарем. А у 1938 році його розстріляли як «ворога народу». «Ворога», який так любив цей народ і був його веселою душею. Чечвянсь- так догра- Така подія трапилася в нашому театрі. Скінчився акт. Дали завісу. Оплески. Актори кланяються тоє, сьоє... А тут несподівано лаштунки падають і одну артистку, що головну ролю грала, по голові... Ну, звичайно, понесли на руках до вбиральні... Сюди-туди: водою одливати, лікар з’явився... Дали якихось крапель очуняла... Але грати далі не може... А тут ще треба один акт догравати. Що робити? Директор бігає, адміністратор метушиться. Послали за однією актрисою -дома нема, за другою теж нема... А публіка галасує, ногами тупотить. Директор, нарешті, відважився. Вийшов перед завісою та: Так і так, товариші, нещасний випадок, самі бачили... Замінити товаришку Канделяброву ніким... Пробачте, спектакль закінчився... Так, вірите, таке в залі знялось не приведи господи. Як? вати народ... кричать. Обдурю- Гроші взяли вайте. Я, може, тільки для того й приходив, щоб подивитись, як її в останній дії заріжуть. Отакий у вас підхід до глядача! Отаке поводження з масою! А-га-га! Ось вона культурна революція без розв’язки додому йти? Одне слово скандал. Директор утік, мало не плаче. Кричить: Це ж вони можуть до ранку в театрі сидіти. За всяку ціну дістати артистку Порцелянову, хай грає за Канделяброву! А в цей момент за лаштунками хтось хриплим басом: Не вміють найти підходу до маси... А як не знайдуть Порцелянової, тоді що? Керівники! Доручили б мені... Директор за лаштунки. А там сидить старий наш хорист Микола Карпович і спокійно ковбасу їсть. Це ви зараз говорили? я. Ви можете ліквідувати цей скандал? Гадаю, що можу. Голубчику, виручайте? Гаразд. Хай дають три дзвонки. Я зараз. Коли в залі трохи стихло, Микола Карпович вийшов перед завісою і почав: Шановні товариші! Не хвилюйтесь! Зараз почнемо. Бо вже артистка Канделяброва очуняла... Ми, власне, могли б почати й значно раніш, але, знаєте, трапилась ще одна така собі історія... На роздягальню, де висять ваші пальто, кожухи, манто й шапки, напали бандити... Та не хвилюйтесь! Нічого не трапилось. Просто бандити зв’язали капельдинерів і захопили багато одежі... мери покрадено, зараз ми... Але ніхто вже не слухав Миколи Карповича. Публіка, як божевільна, побігла одягатись і за півгодини в театрі нікого не було. Пішли ми потім до пивної, і Микола Карпович з нами. Випили. І Микола Карпович випив. Питаємо його: Як ви додумалися до такої штуки, Миколо Карповичу! Це ж геніально! І нічого геніального, відповів він, наливаючи собі пива. Просто треба вміти підійти до маси. Маса потребує правильного підходу. Які саме но- V ЛЛ2Ш ЖАРТ Товариші й гражданє! Час звернути увагу! Пора подумати! Буржуазія не спить. Вона гострить знаряддя. Вона недаром розкладається. Вона недаром викаблучується на фокстротах та чарльстонах. Тільки сліпий може індиферентно дивитись, як готується буржуазія похитати міць нашої молодої республіки. Останні вісті з-за кордону хіба нічого не говорять? Там шалений темп. Там будують панцерники, танки. Там уже аеропланів більше, ніж у нас горобців. І все це за останнім словом науки й техніки: розраховано, удосконалено. Ми повинні стежити, ми мусимо не відстати. А чи все в нас удосконалено? Всі галузі? Товариші, нема чого закривати очі. Єсть прикрі факти. Однобокість наша випирає. У нас так: треба Дніпрельстан всі на нього; треба ліквідувати неписьменного селянина Юрка Серпа квідують; треба, щоб робітник Грицько Молот не пив горілки ють пити горілку, аби товаришеві робітникові булохарашо. Отак у нас. Захоплюється публіка на одній галузі, удосконалює її, а друга галузь занепадає. Приміром, справа з плакатами. Ця галузь на- всі його лі- всі переста- шого будівництва остаточно відстала від епохи. Святкували оце недавно одинадцятий Жовтень. Одинадцятий. Не перший. На цілих одинадцять років ми наперед посунулись, наближаємось до мети, так би мовити, а на плакатах вживаємо тих же слів, що й одинадцять роів тому. Непомітно досягнень. Одинадцять років закликали: «Вперед до перемоги!» І зараз: «Вперед до перемоги!» Просто якась «двохсмисленость». Хіба в нас немає перемог? Єсть перемоги. л . « ж - мм «мммммяев 0*яв*м*ммв**а в* *лг- Л ж а Я н Мал. А. ВАСИЛЕНКА ! І З циклу «Маски» Потрібна чуйність? Що ж, будь ласка: У нього відповідна маска. А слід удати добряка Готова роль, та ще й яка! Потреба грати є суворого Це коштує йому недорого. На ніжно-щирого націлиться, Теж артистично перевтілиться. Прикинутися неквапливим І цим він володіє дивом. Рішуче діяти, навально І так зуміє моментально. На задніх лапках буде йти, Щоб досягти скоріш мети. Натиснуть він, як та овечка, Мовчить, не мовить ні…
 Коротко кажучи  Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"