Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1998 №07 Сторінка 6

(Усмішки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1998 / № 07 / Сторінка № 6
Журнал Перець 1998 №07 Сторінка 6 - Усмішки. Летить літак. Авіалайнер. Не новий. Бо він ще з тих, що належав «Аерофлоту». Але добротний, переустаткований, перефарбований, пристосований до сучасних умов. Ще йому літати й літати, перевозити й перевозити пасажирів. Головним чином «нових». Правда, «нові», як і авіалайнер, теж не всі нові. Серед них є недавні колишні, але вчасно перефарбовані. Вони ще міцні, здорові і для нового ладу надійні. Бо в їхніх руках тепер майже все. Летить в цьому лайнері і Олег Васильович Курузько. Він щойно випив келишок коньяку, запропонованого гарненькою стюардесою, запив мінеральною, заїв курячим стегенцем і відкинувся на зручному сидінні. Олег Васильович в польотах, звичайно, бував. Але не в таких. Літав він до Сімферополя, до Адлера, навіть до Мінеральних Вод. Це коли на курорт поспішав. А так все поїздом та поїздом, коли у службові відрядження пускав- УСМІШКА ся. А це ось, будь ласка, у чужі краї летить. А летить теж на відпочинок. Тільки вже не десь у себе, а за кордоном. У нас куди кинешся, коли тобі здоров’я треба поправити? Крим, Одеса, Закарпаття. А далі куди? У Миргород? Не ті часи. Особисто він летить на пляжі Середземномор’я.. Правда, Олег Васильович не бізнесмен. Він, за давнім звичаєм, і нині директор державного підприємства. Посада відповідальна, клопітна. Зв’язки втрачені, продукція збуту не має. А щось трохи розкрутиш, копійки надійдуть податкова інспекція перехопить. До нижньої сорочки все з тебе здере. Та жити можна. Нехай робітникам зарплати нема, а директорові таки є. І добряча. Яку сам собі визначиш. От уже на такий приємний вояж грошиків і вистачає. «Благодать, замріявся Курузько, ось так летиш високо-високо. Під тобою хмари. А земля хто-зна де. І держава твоя хто-зна де, і уряд твій, і підприємство твоє хто-зна де». Олег Васильович розплющив очі, по-зарнув в ілюмінатор, пересвідчився, що він ще за хмарами, і знову у мрії поринув. Мрії Олега Васильовича перебила ота гарненька стюардеса, що саме розносила м’ятні цукерочки. Він взяв кілька. Одну розгорнув, у рот кинув. «А тут таки порядок, подумки відзначив. Що то, коли лайнер уже в приватних руках. Може б, і підприємство наше отак приватизувати? Привабливо, але й ризик великий. Так навіть збанкрутуєм, то нічого страшного державне. Мені посаду на іншому дадуть. А власне, твоє, прогорить біда непоправна. Ех, летіти б і летіти за хмарами. Не даремно і в пісні так: «Я б землю покинув і в небо злітав». Оголосили посадку. Та чого думати про те підприємство? Ніде воно не дінеться. Про відпочинок треба думати. Про тепле море та золотий пляж. Іван СОЧИВЕЦЬ. Мал. О. КОХАНА Я створив збірний образ двадцятого століття. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО * « » * « « Ф Мал. В. ЧМИРЬОВА (тема Л.…
 Усмішки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"