Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1998 №12 Сторінка 4

Журнал Перець 1998 №12 Сторінка 4. Мал. О. КОХАНА Мал. В. ЧМИРЬОВА (тема Л. Телятникова) Дмитро БІЛОУС ПИСЬМЕННИКОВІ, ЩО НЕ ПРОЙШОВ У ДЕПУТАТИ Нема підстав, колего, для тривог, що вилетів ти ще у першім турі. Дивись на це тверезо: то сам Бог вернув тебе літературі. ЗРОЗУМІВ Не буду вам казати, де й коли подав письменник книжку до видання РІК і той рукопис видавці дали редакторці для першого читання. Зробить зловтішне резюме своє любила та редакторка і вміла: «Хай, написала, грім мене поб'є, якщо я тут що-небудь зрозуміла». Цікаво вам, що автор той зробив? Робить добро ввійшло йому у звичку: щоб грім його редакторки не вбив, пішов у церкву і поставив свічку. злиця З коленого посадового рудого свої пкихвосгпнг. і, : 'і* Твід вищали д новому ищі за іплаигу... на заячий скік. 'і4 7 Іоап: «У йк, Зайця йез пе іекосів!» Леонід ЗАБАРА. І я б жив чесно, але де для цього взяти гроші? Мал. В. АДАМОВИЧА опередня влада дуже переймалася тим, аби стерти грані між селом і містом. Посеред пасо- виськ будувалися палаци культу- ри, а число книг вождів у червоних кутках часом перевершувало річний набуток невтомних не-сучок... Вони ж, село і місто, все одно якось устоювали і трималися свого, як реп ях кожуха. Заважали, тепер ясно, ментальність, імідж, віртуальність та інша зарубіжна антирадянщина, вчасно не виявлена і не усунута марксистськими науками. Гряді (є таке село під Львовом) заважала стиранню граней ще й худоба, яка жила у гуртожитках ВРХ на левадах, іномовно фермах. Село так і не доскочило княжого града, хоча, звичайно ж, не дармувало і йшло вперед широким кроком. Зайдеш, бувало, в ка- е як у місті: є і на столах під столами, дим стовпом, як у депо на Клепарові,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"