Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1999 №06 Сторінка 11

(Страшне перо не в гусака)
Журнал Перець 1999 №06 Сторінка 11 - Страшне перо не в гусака. італьні «Перця» Мал. О. КОХАНА Здається, через це ми вже проходили... « є При нашій зустрічі Андрій Данил-ко (в іншій іпостасі знаменита Вє-рка Сердючка) одразу ж заявив, що журнал «Перець» любить з дитинства... А ми, підбадьорені цим, поцікавились: Скажіть, Андрію, як народилася Вєрка? Випадково. Спочатку був тільки Андрій, який хотів стати дизайнером і навіть вступив до Полтавського художнього училища... Студенти часто влаштовували вечори відпочинку. На них не обходилося, звичайно, без веселої студентської художньої самодіяльності, так званих «капусників». Отам мене й запримітили та запросили зіграти провідницю в рекламі «Приватбанку». Вийшло, як сказали, природно. Особливо груди. Тож після цього запросили знятися ще в одному реклам- коняку?» «Коняка» це, звичайно, оцінка зовнішності і манер моєї героїні. Навіть Хазанов на одному з великих концертів запитав у мене про... мене. Він був переконаний, що існують дві людини: Вєрка актриса і Андрій Данилко автор її монологів. А ще до того, після виступу в одному з клубів, до мене якось причепився чоловік із ІШ Мал. В. ЧМИРЬОВА (тема Л. Телятникова) Хочу видати книгу найвдаліших моїх обіцянок. букетом квітів і благав познайомити з актрисою, яка грала провідницю. («З такими довгими ногами і пишним бюстом!») Так що Вєрка не для кожного «коняка». Вона пішла на підвищення із провідниці плацкартного вагону стала хазяйкою комфортабельного СВ. Як це вплинуло на неї? У плацкартному Вєрці доводилося лаятися з усіма підряд. А коли стала вести балачки в СВ зі знаме- хоч І ТРОХИ СУМНО ному ролику. Фраза моєї рекламної героїні: «Мальчік, не замацуй колеса, відіш, блищать», пішла в народ. Отак починалося. А Вєркою Сердючкою провідниця «охрещена» пізніше. Як ви вважаєте, Андрію, чому наші вітчизняні майстри гумору, щоб розсмішити публіку, часто-густо користуються одним і тим самим прийомом суржиком? Мабуть, тому, що проблеми мовні та й не тільки вони в нас і досі не перевелись. Узяти, приміром, мою Вєрку. Хіба мало у нас таких? З отим же суржиком, звичками, одягом і претензією на шик, і такими ж «світськими» манерами. Так би мовити, сучасний варіант Проні Про-копівни. Один популярний актор скаржився, що при грі так перевтілюється в сценічний образ, що важко іноді з нього вибратися. З вами такого…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"