Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2000 №08 Сторінка 5

Журнал Перець 2000 №08 Сторінка 5. НЕПЛАТЕЖІ м. Луганськ. ови І А. Ч Ід Сьогодні неплатежі дістали всіх. Тим зовсім не платять, цим платять, проте нерегулярно, адеяким хоч і платять, але дуже мало. Різні верстви нашого сусп іл ьства по-різному реагують на неплатежі. Шахтарі, приміром, стукають касками поасфал ьту перед уря-довими закладами. Вчителі вимагають компенсації недоплат від батьків своїх учнів. Автоінспектори збільшують кількість штрафів, котрі й поповнюютьїхній сімейний бюджет... Та є окрема категорія громадян, яка у відповідь на неплатежі вдається до нетрадиційних методів. До такої категорії належав Антон Данилович Кучер. Коли власник товариства з обмеженою відповідальністю «Дукан» не доплатив йому за роботу півтори тисячі гривень, він звернувся до фірми, яка саме і спеціалізувалася на вибиванні боргів. Круті хлопці з фірми взяли координати негідника, який не бажав розраховуватися, і відвідали його вдома. Той обурився, сказав, що про Кучера вперше чує і ніяких грошей нікому не винен. Дали йому хлопці два дні, аби він трохи освіжив пам’ять, і знову нанесли візит. Той здумав було не відчиняти, але вони вибили двері, потрощили меблі, побили посуд, а заодно хазяїв квартири. Втрутилася міліція і тут виявилось, що чоловік, якому завдали стільки неприємностей круті хлопці, таки немає ніякого відношення до ТОВ «Дукан». Що він ніскілечки не брехав, коли казав, що вперше чує про Кучера і пов’язані з ним борги. Важко визначити, хто більше винен у цьому непорозумінні, хто саме переплутав адресу. Чи круті вибивали, проти яких порушено кримінальну справу, чи сам замовник Ан-тон Данилович, якому доведеться тепер сплачувати таку суму за завдані збитки, на тлі якої оті його неплатежі здаються копійками. А. ЗАЙЧЕНКО. крамниця рідкостей Якби кмітливість вітчизняних злодіїв спрямувати на користь суспільству, то, може б, невдовзі і суспільство зажило багато і щасливо. Тільки чомусь ті злодії всю свою ви-гадл ивість витрачають в одному напрямку. Як, наприклад, двоє друзів по камері попереднього ув’язнення Артем Баркевич і Віктор Козачую Друзям повезло їх випустили за амністією. І свій вихід на волю вони вирішили відзначити. Віктор позичив у матері візок, Артем у брата старенький «Жигуль», і подалися вони на вокзал. Дочекавшись поїзда з Москви, Віктор запропонував прибулій до Сімферополя жіночці донести речі й посадити її в машину. Жінка з радістю погодилася. Привіз він чемодан і сумку на привокзальну площу, де чекав у машині Артем, завантажив речі. І поки жінка з ним розраховувалась, «Жигуль» з речами трохи від’їхав. Не хвилюйтесь, заспокоїв Віктор, машина тут стояти не…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"