Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2000 №04 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2000 / № 04 / Сторінка № 5
Журнал Перець 2000 №04 Сторінка 5. ПОСМІШКА Юрій Семенович Павліковський кинув одночасно пити і палити. Бо не було за що. Його скоротили, і кілька місяців він сидів без грошей. Хотів було продати дачу, щоб заплатити квартплату за півроку, як раптом біля метро якась дівчина мало не силоміць всучила йому папірець. Фірма «Локо» пропонувала роботу з цілком пристойною зарплатою від п’ятдесяти доларів на місяць. Наступного ранку Юрій Семенович уже сидів в офісі за вказаною адресою і не вірив своїм вухам. Після ознайомлення з його анкетними данними йому пропонувалося місце... генерального директор фірми. Може б, спочатку взяли мене заступником, бо раптом не виправдаю вашого високого довір’я? ошелешено бурмотів Павліковський. Ні, ні, рішуче заперечили йому. Ви той, кого ми давно шукаємо. Не хвилюйтеся, на перших порах допоможемо... Йому й справді допомагали. Розповідали, які документи він має підписувати, як мусить поводитися в тій чи іншій ситуації. Дякували за роботу преміями і підвищенням зарплати. Фортуна явно посміхалась Юрієві Семеновичу. І коли одного разу до його кабінету завітала податкова поліція, він навіть не захвилювався. Бо вірив усе, що він робив, було не протизаконне. Податківці розтлумачили йому, що «керована» ним фірма заборгувала сотні й сотні тисяч гривень, а оскільки цінного майна фірма не має, то тепер доведеться йому, директорові, а отже, матеріально відповідальній особі, відповідати за борги фірми власним майном. Тобто своєю трикімнатною квартирою і дачею. І хоч громадянин Павліковський чудово знав повчальну історію про сир і мишоловку, але, як дехто з нас, згадав її лише тоді, коли сам опинився в пастці. В. ЗУБИЛО. м. Київ. Об’яви про трудовлаштування за кордоном друкуються сьогодні мало не в кожній газеті. Тож нема нічого дивного в тому, що Миколі Яковичу Саєнку одна з таких потрапила на очі. Фірма «Статус» повідомляла, що трудовлаштує будівельника в Чехії з окладом чотириста-п’ятсот доларів на місяць. Зв’язавшись із фірмою, Микола Якович дізнався, що його фаховий рівень цілком відповідає вимогам, що йому гарантована доставка до місця роботи, а там зарплата і житло. І що йому за все це треба лише заплатити фірмі шістсот п’ятдесят доларів. Позичив у родичів, знайомих і заплатив. А одержав квиток до Львова. Там, сказали, повезе інша фірма, з якою ми співпрацюємо. У Львівській фірмі видали Миколі Яковичу автобусний квиток до Праги, розповіли, до кого там звертатися, і побажали успіхів. А от у Празі дуже здивувалися, коли будівельник Саєнко розповів про мету свого приїзду. Сказали, що будівельників у них і так вистачає. І порадили поїхати на якусь віддалену від столиці будову, де начебто потрібні робочі руки. Врешті-решт Микола Якович таки влаштувався з окладом в сто доларів, з яких у нього щомісяця вираховували за проживання в бараку шістдесят. Багато місяців довелося йому «вкалува-ти», щоб заробити собі на зворотню дорогу... І ось уже…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"