Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2000 №11 Сторінка 4

(Друже Перче)
Журнал Перець 2000 №11 Сторінка 4 - Друже Перче. Друже Перче! Можливо, незабаром хтось із українських письменників напише свою «Підняту цілину». І буде ця розповідь не про далекі часи в казахських чи донських степах. А про наше сьогодення. Про Україну. Тільки за офіційними даними минулого року у нас в області не було засіяно десятки тисяч гектарів. І якби ж то таке творилося лише на Херсонщині! О. КОВАЛЬЧУК. м. Херсон. Мал. В. ЧМИРЬОВА (тема А. Василенка) Друже Перче! Є у мене до тебе запитання. Коли ти їдеш на таксі, то з тебе беруть оплату за відстань, яку ти проїхав. Правильно? Правильно. А коли сідаєш у маршрутне таксі, то платиш, наприклад, гривню незалежно від того, чи проїхав дві зупинки чи десять. Думаю, якби на маршрутах ввели диференційовану оплату, то це було б і логічно, і справедливо. О. НЕТУДИХАТА. Як працює підприємство? От я, приміром, зарплату одержую вчасно... м. Київ. Мал. 0. КОХАНА До кого пристати: ліві обіцяють мішок гороху, а праві борошна? Яз фірми! Кого виводити із запою? Коли прийшла на нашу землю демократія, то привела з собою і депутатський корпус. Він називався «Перше скликання», ще пахнув полем і цехом, говорив замість «нонсенс» «анонс», намагався переходити вулицю на червоне світло. Вдень і вночі «Перше скликання» дбало про виборців, на себе в нього часу не залишалось, жило в готелях без жодної зірочки. Хіба вже ото як майже дотанув четвертий сніг його повноважень, виділили в національному заповіднику чималу ділянку для забудови під свої парламентські хатинки. Тільки фундамент почали закладати, як нові вибори змусили скерувати всі сили на боротьбу за виживання. На зміну першому прийшло «Друге скликання». Воно складалося наполовину з першого, пахло парфумами від Діора, носило краватки від Кардена, а труси від Версаче і не ходило через вулицю ні на яке світло, а їздило «Мерседесами» по всій незалежній переважно на червоне. Якщо за турботами залишалась вільна хвилина, то приймало закон, до якого потім щороку вносило поправки. Основний час воно присвячувало будівництву свого світлого майбутнього. У колишньому національному заповіднику на закладеному раніше фундаменті вибехкали такі небошкряби, що тепер у братні парламенти з обмінними делегаціями не треба їздити з дому все видно. Там навіть у туалетах на дверях такі ручки, яких і в російського царя в Зимовому палаці не було. Там такі вікна, що коли в місті йде дощ у депутатів все одно світить сонце. Там по стільки кімнат, що коли в чоловіка виникне потреба до жінки, то шукає її півдня, а дитину ще й довше. Було вже, що доводилось викликати міліцію з пошуковою вівчаркою. Та якось непомітно з…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"