Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2000 №09 Сторінка 3

(Усмішки, Усмішки з конверта, Іронізми)
Журнал Перець 2000 №09 Сторінка 3 - Усмішки, Усмішки з конверта, Іронізми. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО Дружина якось застала свого чоловіка у глибокій депресії. Втім, доброго настрою у нього не помічалося й раніше відколи Петро втратив постійну роботу і марно оббивав пороги різних інстанцій у пошуках бодай крихітного підробітку. Нічого дивного не було б і в сьогоднішньому його трансі, якби не зовсім звична обстановка в квартирі. Вся кухня, де самотньо чапів Петро, була заставлена перевернутими склянками і баночками, під якими копошились якісь комахи. Дружина обімліла: не інакше, як чоловік з’їхав із глузду. Петре, заламала руки, що з тобою? Чоловік кволо підвів голову. Попри деяку розгубленість та нерішучість, очі його блискали войовничим запалом. Роботу знайшов! повідомив. Післязавтра маю виходити. То радіти ж треба! Воно ніби й треба... задумливо мовив Петро і враз якось зів’яв. Але ж робота... теє... Незвична. Швагро запро- ТРАГІУСМІШКА понував. Зустрів оце вчора мене на вулиці, довідався, що бідую, і каже: рекетиром іди. У нього, каже, добрі знайомі на міському ринку, можуть мене прилаштувати. Заробіток пристойний, але й професія, розумієш... Чоловік замовк, зітхнувши.. Дружина теж зітхнула: який з її Петра рекетир мухи не зоби-дить. Петро наче вгадав її думки. Так швагро і каже. Ти, каже, Петре, й мухи не зобидиш. Отож наберися злості та войовничості, потренуйся: муху там підлови і засмаж на вогні, таргана гарячою праскою приплю- сни, кішці хвоста дверима прищеми. Словом, набивай руку. Петро люто обвів очима свої численні склянки і баночки. Оце зараз і звіріти буду... Тут він увімкнув праску, почекав, поки нагріється, дістав з-під баночки впольованого таргана. Переляканий тарган засмикався, наче заведений будильник. Зараз ми тобі покажемо, придурку, хто в хаті господар! А тоді й мушку на вогні підсмажимо. От! Дружина, скривившись, поспішила вийти за двері. На кухні деякий час чувся брязкіт посуду, підбадьорливі, адресовані самому собі, вигуки господаря. Нараз стало тихо, як у коморі. Ані звуку.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"