Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2001 №11 Сторінка 9

(Наші незабутні одноперчани, Друже Перче)
Журнал Перець 2001 №11 Сторінка 9 - Наші незабутні одноперчани, Друже Перче. Мал. Віктора ПОПОВА Тбалііі н* аяїц,тнл. Анатолій Косматенко. з.х.1921 6.ІУ.1975 р.р. Майже п’ятдесят років тому Остап Вишня писав про творчість МОЛОДОГО тоді Анатолія Косматенка: «Я мав приємну нагоду «перевірити» байки, їхній вплив і відгуки на них численних аудиторій, а це, між іншим, найкращий брус! Косматен-кові байки сприймаються дуже прихильно і дуже тепло». Це було сказано, коли у видавництві «Молодь» поет видав свою першу книжку. Так само прихильно зустрі- чали читачі появу його наступних збірок: «Нові байки», «Кручені паничі», «Слово», «Яка мораль?», «Сміх і гнів», «їжак, троянди й соловей» та інші. Анатолій Денисович став одним із найкращих українських байкарів. Працював у журналі «Перець». До цього додаємо і слова його однокурсника, письменника Юрія Мушке-тика: «Він був рідкісною людиною за чесністю, совістю, прагненням правди, добра». Мал. Володимира АДАМОВИЧА ДВІР До Батька раз (не для гостин До ро го ю) п риїха в С и н (Давно не заглядав до батьківської хати), Лиш на поріг в одвірок грюк! (Портфель із рук!) Залоб схопивсь і каже: «Тату, Невже за стільки років-днів Ви не змогли дверей повите змайструвати?» «А міг, старенький відповів, Та не хотів. То... Чарлі сам великий Чарлі! Четверте місце лиш зайняв! (Знайшлись в його ж манері спритники зугарні) Засумував митець, засумував... Та Переможець, щиро й чесно, Маститого обнявши, так сказав: «Маестро! Хоч першим я в почесному реєстрі, Хоч став, сказать, героєм дня, Я все ж не тішуся в надії, Що притлумлю твоє ім’я. Я ремісник. І знаю й розумію: Удати й Бога ще зумію. Та Богом стать не зможу я». Яка самооцінка бездоганна! Прижиться б їй і серед нас не зле. О, скільки б обняло Руданського Степана! Але... Не став ні їх перероблять, ні стелі: Щоб, як заскочили Сини, Які б не мали там чини, Щоб уклонялись батьківській оселі!» Був чоловік один... Чи знали ви Федота? Про нього ж ходять анекдоти! Ні в чім дружині він недовіряв, До всіх і всього ревнував, Ступити кроку не давав із хати. І як на те послала доля їм близнята... Рад і й…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"