Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2001 №07 Сторінка 12

(Іронізми, Чорний гумор)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2001 / № 07 / Сторінка № 12
Журнал Перець 2001 №07 Сторінка 12 - Іронізми, Чорний гумор. *Дляліснмкк ісьогмніе нігу *мре-н'нн рлаі Довгий час моє життя, як і переважної більшості громадян, складалося із суцільних проблем. Поки одного чудового дня я не зустрів його. Не знаю, чи то був знак з неба, чи просто збіг обставин, тільки того дня я мав летіти в одне невеличке південне місто у відрядження, а йому захотілося зі мною поспілкуватися І він умовив зайти до бару випити по чарці коньяку. Скільки було тих чарок, знає хіба-що бармен. Та коли я глянув на годинник, то зрозумів, що літак полетів без мене. Не хвилюйся, заспокоїв він мене. Все буде о’кей! Ми вийшли на вулицю, сіли в машину, і він пояснив водієві, що за двадцять хвилин ми маємо бути в аеропорту, причому прямо на злітній смузі. Командир повітряного лайнера вислухав усе, що сказав йому приятель, і заперечливо покрутив головою: По-перше, не я вирішую, куди летіти. По-друге, ми вже закінчили свій робочий день. А по-третє, такі літаки, як наш, туди не літають, бо... Скільки? перебив його приятель. Та кажу ж вам, обурився командир, мотор барахлить, хвіст от-от відпаде!.. Скільки? спитав приятель. Ви що, не чули? Диспетчери у нас страйкують! Пального третій тиждень не дають. Не кажучи вже про зарплату... Скільки? спитав приятель. Командир щось сказав йому на вухо. Той кивнув. І тієї ночі я таки ночував у затишному готелі невеличкого південного міста... З тих пір я зрозумів, що все у нашому житті має свою ціну, а чарівне запитальне слово «скільки?» ціну ту озвучує конкретизує. Завдяки цьому слову я легко долав перешкоди, що їх ставлять на кожному кроці наші чиновники, невимушено розплутував правові ребуси і головоломки, проходив крізь глухі стіни непорушної бюрократії. На запитання «Скільки?» відгукувались навіть ті, які давно нікого не чули, крім себе. Я мав усе, що хотів мати. І навіть трошечки більше. Водився з іменитими і відомими. А щодо службової драбини, то від стрімкого злету вгору аж у голові наморочилося... І спало якось мені на думку опинитися на найвищій сходинці цієї драбини. Прийшов я до відповідних людей і так прямо їм і заявив: Хочу бути президентом! Це досить-таки складно, сказав один із них. По-перше, ваша біографія так собі. По-друге, народ вас не знає. По-третє, статура ваша на вождя не тягне, до того ж, і не фотогенічний ви зовсім... Скільки? запитав…
 Іронізми  Чорний гумор

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"