Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2001 №03 Сторінка 2

(Усмішки з конверта)
Журнал Перець 2001 №03 Сторінка 2 - Усмішки з конверта. Якщо наші читачі глянуть на порядковий номер сьогоднішнього числа журналу, то побачать цифру 1500. Події, пов’язані з круглими цифрами, нині прийнято відзначати шумними гала-концертами, палкими промовами і гучними тостами. Ми ж твердо переконані, що значимість дати не визначається величинами поп-зірок, запрошених на ювілей і кількістю випитих на ньому напоїв. Хоча, з іншого боку, за якими критеріями можна сьогодні визначити внесок у розбудову нашої держави? Взяти, скажімо, наш журнал. Навіть статистики, які знають усе, не візьмуть на себе сміливості сказати, скільки разів посміхнулися читані, перегортаючи півтори тисячЬубмерів «Перця». Кажуть: скажи, над чим ти смієшся і я скажу, хто ти. Справді, лише за тематикою гумористичних творів можна відтворити іс торію країни, розповісти про зміни в політиці, економіці, культурі. Наприклад, якою ейфорією, навіяною ілюзією свободи, були просякнуті перші номери «Перця». («Червоний перець» заснований у квітні 1922 року). Фейлетони і гуморески Остапа Вишні, Василя Че-чвянського, Юрія Вухналя, карикатури Олександра Довженка дуже веселили читачів. Та вже за кілька років об’єкти критики на сторінках часопису дрібнішають, опускаються до рівня кербудів і маленьких столоначальників. А невдовзі критичні матеріали зовсім зникають із журналу. Зникають і автори. Деякі назовсім. І тільки після відлиги шістдесятих поступово знову гострішають пера пер-чанських сатириків, дошкульнішими стають малюнки карикатуристів. Народ сміявся. І сатирикам вистачало роботи. Тре- 500 ХАН СМІХ ЄДНАЄ ВСІХ ба було не лише знайти тему й об’єкт для висміювання. Найскладніше було придумати форму, аби і цензура не чіплялась, і начальство себе не впізнало, і читач усе зрозумів. І от сьогодні й цензури нібито немає. І начальства можна не боятися. Проте нелегко доводиться нам, сатирикам. У країні, де негаразди з економікою, де най- читаючі верстви суспільства ледве зводять кінці з кінцями, важко видавати без чиєїсь фінансової підтримки популярне видання, а тим більше розраховувати на його великий тираж. Щороку, а то й по кілька разів на рік, зростає ціна на папір, поліграфію, на фарби, на розповсюдження. Єдиний вихід піднімати ціни на видання. Але як їх піднімати, коли ми знаємо, що доходи наших читачів, що б там не твердив Держкомс-тат, м’яко кажучи, не збільшуються? Саме тому наші недавні побратими, сатиричні журнали пострадянських республік, майже всі почили…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"