Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2002 №10 Сторінка 9

(Вітаємо ювілярів)
Журнал Перець 2002 №10 Сторінка 9 - Вітаємо ювілярів. ВІТАЄМО ЮВІЛЯРА! Письменника Анатолія ШЕВЧЕНКА з його першим 70-літтям. НА КАЗАНІ Й Біля базару на лотку молода дівчина продає дієтичні яйця. Підходить літній чоловік, довго дивиться на яйця й мовчить. Дівчина запитує: Що ви дивитеся? Яйця як яйця... Е-е, не кажи, відповідає чоловік. Я розумію, чого масло таке: кинеш на сковорідку, воно пшик і нема: чого молоко, як водичка хоч умивайся, а сметана, як молоко, все розводять... Але ти мені скажи: чого в цих яйцях жовток білий? Як їм удалося в яйце проникнути га? Кому їм? Ну, тим, що все розводять... * * * За рундуком стоять дві літні жінки, продають городину. Одна й каже: Оце ж моя старшенька вийшла заміж. Ну от ніяк не розберу, що за чоловік їй попався. Не розумний і не дурний. А якийсь полоум-ний. * * При вході на базар сидить на ціпку, а точніше на ручці ціпка ветхий дідок у білому полотняному костюмчику і білих парусинових, коло нього мабуть, ще довоєнних, черевиках. Сидить щодня, по кілька годин. Як це йому вдається загадка. Продає одну-єдину сушену-пересуше-ну, аж заіржавілу рибинку, невеличку густір-ку. Раз по раз до нього підходять охочі посолонцювати, але, помацавши товар, змахують рукою, мовляв, куди воно годиться, і йдуть собі геть. Дідок незворушно сидить. Рибини в руки не дає тримає за хвоста. Якщо хтось довго мацає, відводить руку вбік і сердито каже: Береш-не-береш? Не заважай торгувати. * * * Ще один дід стоїть за рундуком. Перед ним на розстеленій білій хусточці лежить дерев’яна ложка. Більше нічого. Ложка потемніла від тривалого вживання, трішки надщерблена. Підходить весела компанія хлопців. Один із них цікавиться: Діду, а чого це ви тільки одну ложку продаєте? Дід лаконічно відповідає: Баба вмерла. * * * Чоловік із жінкою продають м’ясо. Він зважує, а вона гроші бере. Раз у раз чути її не-вдоволений голос: Як…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"