Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2002 №01 Сторінка 10

(Коротко кажучи)
Журнал Перець 2002 №01 Сторінка 10 - Коротко кажучи. Прокляті терористи ось уже де! Добралися глибше печінок. Стривай, а що ж у нас глибше за печінки? Дивно, але не знаю, мабуть, пахова грижа. Так ось, уже грижу люди від них мають! У Штатах, хто почує в небі літак, відразу окопується. У РосіТ, якщо, приміром, на день янгола друзі дарують гранату, треба бути дуже обережним останнім часом траплялися радіокеровані. Щоб не образити віншувальника, слід взяти презент, красненько подякувати і негайно здати в металобрухт. У нас, звісно, тероризм м’якший, людяніший. Ментальність порядна, не звіряча. Але вплив Заходу все відчутніший. Так, до львів’янина з вул. Чу-каріна пана X. надійшов лист із Сан-Франціско. Бідака кинувся акуратно препарувати конверт, аби невмілим рухом не пошкодити зелененький папірець, що міг би бути там. Але з конверта посипався... білий порошок. Спочатку X. не дуже й наполохався не міг американський вуйко марнувати борошно, цукор чи навіть вапно, бо дуже вже великий скнара. Передавав здебільше вітання родині. Якщо він такий жмикрут, то не міг і накупити вірусів сибірки! Хоча... раптом поїхав по фазі? У квартирі знялася шалена метушня, бо перед смертю людям завжди хочеться встигнути поробити справи, до яких ніколи не доходили руки. Коли вони були пороблені і, втомлений земними обов’язками, X. тихо доходив у фотелі, з’ясувалося, що в американський конверт насипав порохів... сусід. Витягнув зі скриньки листа, помилувався мар кою, а потім розклеїв, насипав крейди і в гарному настрої став чекати подій за стіною. Великою мірою, так би мовити, бацилоносієм тероризму, звісно, виступає преса. Вона його збуджує і провокує. Раніше я так не думав, а після велелюдної міської наради схаменувся: так, саме ми, журналісти, викликаємо зловорожі дії і вчинки. Світових прикладів наводити не буду про них всі знають. А от місцеві... Допоміг ро зібратися у нашій паскудній місії директор музею «Личаківський цвинтар», а попросту Личаківського кладовища І. Гавришкевич. Пан Ігор так і заявив: допоки газети не писали, що на цвинтарі, в ім’я економії коштів, скорочено загін муніципальної дружини, все було тихо і гарно, як на всякому цвинтарі. А тільки ляпнули вголос, відразу злодіяки викрали 10 бронзових пам’ятників. Читають же, гади, пресу! Хоч переходь заради спокою у рідному краї з кирилиці на латинку. Уявляєте, як пішла б у Львові униз крива злочинності?! Хоча ні, люд у нас талановитий латинську абетку освоять за тиждень-другий, і тоді спасу не буде. Залишається лише надія на коректорів хай пропускають літери в словах і цілі слова, аби читачі з числа негідників не добрали, об чім йдеться у повідомленнях. А порядні люди, звісно, нічого не читають, бо їм і так все ясно. До речі, на тій нараді один дуже керуючий пан теж звернув увагу на написання слів і їх значення. Він закликав не вживати на письмі крилатий вислів «заборгованість із зарплати», бо, мовляв, у відповідності з новим кримінальним законодавством за ту «кри латість» залетиш на строк. Можна не платити людям за роботу, але, повторюю, на письмі слід вживати інше словосполучення: «недодано по зарплаті». Написав оце та й подумав, чи…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"