Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2002 №04 Сторінка 9

(Наші незабутні одноперчани, Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2002 / № 04 / Сторінка № 9
Журнал Перець 2002 №04 Сторінка 9 - Наші незабутні одноперчани, Гуморески. Дружній шарж Анатолія АРУТЮНЯНЦА Наші незабутні одноперчани Віталій КОВАЛЬ Йому виповнилося б сімдесят. Читачі пам'ятають друковані в «Перці» його веселі оповідки, іскрометні гуморески. ІМ’Я ДЛЯ ВНУКА Йому кажуть: «Андрій» він пише «Іван», кажуть «Павло» він знову Іван. Двадцять папірців двадцять Іванів. Батько витягнув одного, глянув мигцем і мовчки протягнув руку за другим. Е, ні, сказав дід. Хай уже буде, як там написано! І швиденько вкинув решту у палаючу грубу. У ДУРНЯХ Як швидко і весело плине час, коли його гробити вміючи! Ось, приміром, узяти б нас. Ідемо ранком у електричці. Дивимось. Той кросворд розв’язує, той книжку читає. А он той, в окулярах, сам із собою у шахи грає. Шахівницею б його по голові, щоб тілі-гента не корчив! Нудьга! Дістає Василь колоду карт. Здамо? Здамо! Раз здали, два здали... Гульк уже Київ. На пе- У Йвана народився перший онук. Давайте назвемо Олегом, запропонувала невістка. Або Ігорем, сказав син. А я б назвав Іваном, поважно сказав дід Іван. рОНі дограли. Василь поривався бігти, мовляв, на Чи ти з глузду з’їхав, старий? обурилась баба. Сам Іван, син Іван та ще й онука хочеш наректи Йваном. Так і не дійшли згоди. На звіздини зібралися гості: названі батьки, рідня, сусіди. Гуртом стали гадати, як наректи дитину. Але скільки гостей, стільки й імен. Дід Іван запропонував: нехай кожен назве ім’я, а він занотує на папірці, згорне отак і покладе Батько потім витягне одного, і яке ім’я ся, так і назвемо. На це всі пристали. Настриг дід папірців, сів на покуті й в шапку, трапить- записує. роботу запізнимось. Не пустили. Робота не вовк. Заготовок звечора все одно не підвезли. Сховаємось у куток і будемо пекти далі. Козир кресті дурак на мєсті! Роботу в цеху, правда, завжди знайти можна. Та нехай її інші шукають. Козир кресті... Поїхали! Раз здали, десять разів здали. Гульк вечір. Додому час. І незчулися. Ні, немає в світі гри над карти. Нащо вже гра «козел», а й та поступається підкидному. Для «козла» стіл потрібен, а в дурня можна пекти, стоячи на одній нозі в переповненому трамваї, в повітрі у літаку, на воді, під водою. Де завгодно і коли Вячеслав КАГІРЕЛЬЯНЦ завгодно. Цікаво, а космонавти грають під час польоту? Я б грав! Я б усюди грав. От, скажімо, більшість не любить стояти в довгій черзі до лікаря, а для мене то втіха. Награ-аєшся!…
 Наші незабутні одноперчани  Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"