Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 2002 №02 Сторінка 11

(Літературні пародії, Гуморески, Друже Перче)
/ Перець /Журнал перець / Рік 2002 / № 02 / Сторінка № 11
Перець 2002 №02 Сторінка 11 - Літературні пародії, Гуморески, Друже Перче. Літературні пародії ЖУРАВЛИНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ Ні, я не плачу, не молю, не кличу, Що згубила не вернуть плачем, Ніхто не подарує, не позиче Тебе: твій сміх, твоє міцне Олег ЖМУР. Борис РЕВЧУН. плече. Ольга НОВІКОВА. Журавлиним голосом курличе Казна-що печальний сірий клин, Я колись у ньому запозичила Пару-трійко лірикоперлин. «Не жалкую, не зову, не плачу...» В журавлиній пісні віднайшла, І, ще вчора, молодість нев’януча Золотавим листячком взялась... Що згубила віршами вирує, Що знайшла тягну мерщій у дім... Мо, цього читач не подарує мій, Та мине... як яблуневий дим!.. Володимир МОГИЛЮК. ЗАТУМАНИЛО «Коли тумани на моїй землі Стирчать, неначе ложки у сметані...» Володимир МОГИЛЮК, збірка «Вітри...» Стирчить туман в Одесі, в дяді Вані. Стирчить, немов пружина у дивані. Мов зачіска в сусідки, тьоті Фані. Немов вареник в горщику, в сметані. Неначе крайня дача на лимані. Або курінь останній на баштані... Стирчать тумани... Мабуть не останні... Анатолій КУРГАНСЬКИЙ. м. Кіровоград. Підстерегла мене хвороба і клюнула у самісіньку печінку. Та так боляче клюнула у кріслі за робочим столом, що я тільки третього дня прийшов до тями у реанімаційному відділенні лікарні. Після реанімації першим навідав мене на лікарняному ліжку мій замісник Владлен Миколайович Злюк. Іване Петровичу, дорогенький! Я такий радий, такий радий! Ви ж мені мов рідний батечко, наставник і вчитель! Без вас ми всі не знаємо за що братися і куди тягти! Окрім вашої дружини, говорив мені лікар Микола Степанович, ніхто так не побивався за вами, не переймався вашим лихом, як Владлен Михайлович. Кожен день вранці і вечором довідувався по телефону про ваше здоров’я. Тепер не кожен син побивається за рідним батечком так, як Владлен Миколайович за вами... На прощання сестри штрикнули мені куди со-лід застричками, і от мій рятівник-лікар Микола Степанович у доброму гуморі виголошує напутні слова, потиском рук засвідчуємо взаємне задоволення. Телефон, напевне, не витримав нашої ГУМОРЕСКА тривалої розмови і знервовано задеренчав. Микола Степанович схопив слухавку і лікарським голосом сказав: Так, це я. А-аа, Владлен Миколайович!.. Я хворобливо роблю жести руками, губами, головою, мовляв мене немає. Микола Степанович зрозумів мене і відповів: Вашого Івана Петро вича вже немає. Тільки це сказав він тоном суворого лікаря, слухавка короткими зумерами дала зрозуміти, що клієнт відповіддю задоволений і говорити більше нема про що. Хочу своєму заму зробити сюрприз, пояснив Миколі Степановичу. Він найбільше вболівав за моє здоров’я, так от я несподівано вирину перед ним і обніму. Нехай порадіє. Приїхав на наш заво-дик. Бадьорим кроком зайшов у приймальню. На мій великий подив секретарка Іра злякано вставилася на мене очима, зойкнула,…
 Літературні пародії  Гуморески  Друже Перче

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"