Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2003 №01 Сторінка 3

(Усмішки)
Журнал Перець 2003 №01 Сторінка 3 - Усмішки. Мінг-у смішки РІДКА ЇЖА У лікарні одному чоловікові вирізали апендицит. Лікар дає настанови: Три дні тільки рідка їжа! Хворий перепитує: Три дні пити без закуски? НА ПОЛЮВАННІ Ідуть мисливці на полювання, розмовляють. Один каже: Я бачив тебе вчора з дівчиною, де тобі така гарна попалась? Пішов одного разу на полювання в ліс, понаставляв капканів... Але потім виявилось, що то міський парк... ТЕ, ЩО ТРЕБА! Розмовляють колеги-юристи: Ти читав новий закон про боротьбу з хабарами? Читав! Побільше б нам таких законів! Головне коротко і нічого не зрозуміло! НАДМІРНІСТЬ До салону краси заходить Баба Яга й каже: Зробіть мене красивою! А гроші у вас є? запитує гарненька секретарка. Стільки, моя люба, що тобі й не снилось! Тоді не розумію, навіщо вам краса? НЕ ПОСПИШ Вранці дзвонить будильник. Тракторист Сидорчук прокидається у своєму ліжку й каже до дружини: Чи піти трактора заглушити? Бо дирчатиме отак всю ніч, не заснеш. Надія СЕМЕНА. У цьому номері журналу його ім’я мало значитися тільки двічі: як і всі п’ятнадцять останніх років, на п’ятнадцятій сторінці як ім’я головного редактора, і на Здрастуйте, лікарю. Оце до вас направлення маю. З районної поліклініки. На консультацію і оперативне лікування... Сідайте, роздягайтеся. Оце ж наважився... Ану давайте свої папери. Що у вас там? «УЗІ», томограма, рентгенівські знімки, аналізи... Ого-го!.. Що, страшно? Знаєте, як у тому анекдоті? Чекав, чекав лікар пацієнта, відчиняє двері, а на порозі скелет... Хочете сказати, запізнився? Лікуватися треба вчасно. От і маєте дійшло до хірургічного втручання! Будете різати? Шлунок майже весь, дванадцятипала кишка вся, жовчний міхур повністю, підшлункова половину... Операція потягне на чотири тисячі. Ви про що? ДО ОСТАННЬОЇ МИТІ... цій як автора гуморески. А на місці оцьому стояв інший матеріал... Вісімнадцятого грудня номер журналу був уже набраний і зверстаний. Головний редактор мав донести ще кілька оперативних матеріалів у досил, для яких на другій сторінці трималося місце. Чекали: ось прийде Юрій Тимофійо-вич, усе остаточно узгодиться і до друку. Але він не прийшов... Того дня Людмила Дмитрівна, дружина, прийшовши з роботи, застала його в кріслі: сидів із похиленою головою ніби думав... А серце вже відтрудилося, відбо-ліло і заспокоїлося назавжди. Того дня дружина втратила дбайливого, доброго чоловіка; син Тимофій батька-порадника; ми головного редактора і чуйного друга. У теперішні, не дуже-то вправно обладнані…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"