Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2004 №02 Сторінка 5

(Друже Перче, Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2004 / № 02 / Сторінка № 5
Журнал Перець 2004 №02 Сторінка 5 - Друже Перче, Гуморески. Віншуємо письменника-гумориста Бориса ПОЛІЩУКА з присудженням йому премії ім. Остапа Вишні і першим 65-літтям. с Ні ІН і ШЖЯЛЬ УСЯ Рипнула хвіртка. В подвір’я зайшов явно вимочений у розсолі чоловік. Миколо! гукає хриплим голосом і дивиться на мене. Я не Микола. А де Микола? Поїхав до матері. До матері, кажеш? щось прикинув собі в умі чоловік. До матері. А він тобі ніяких грошей не передавав? Не передавав. Мам, де ти? наполегливо допитується сусідська дівчинка. Я тобі сказала: гуляйся! сердиться жіночий голос. А де ти? не заспокоюється дівчина. Ось я тобі покажу «де ти»! погрожує жіночий голос. М-да, чухає потилицю чоловік із підпухлими очима і пошерхлими губами. Якщо немає Миколи, тоді ти замість нього гони п ятірку. V і - Де?! Ще хоч раз мамкнеш, то я тебе мамкну! Зібрався на річку. Взяв рушника. Рипнула хвіртка: Що за дитина? Якась кара Господня. Запанувала тиша. Мене почав загойдувати сон. Рипнула хвіртка. Хазяїн! вкотила в подві- ..НІ '* " і Миколо! Я не Микола. А де ж Микола? Поїхав до матері. М-да, розвів руками припорошений будівельним пилом дідок. Кепсько. Ну, тоді ти допоможи викинути на дах десяток ши-ферин дачі... Де дінешся, треба підсобити ветерану. Пішли, кажу. Два дебелі дядьки прибивають до І 1 1 Я Миколин сусід через дві 7 ГУМОРЕСКА Занудився ти в своєму кабінеті, каже кум, то приїдь у вихідні до мене на дачу, відпочинеш. Поїхав, бо й справді в моїй голові почало макітритися. Дача в кума над річкою. Купайся. Загоряй або в затінку природою насолоджуйся. Нерви заспокоюй. Одягнув плавки. Вдихнув свіжого повітря на повні груди. Мам, де ти?! Це в сусіда, що справа, подала голос дівчинка. Тут, я тут, звідкілясь відповів жіночий голос. Де? Та тут, гуляй собі... Тихо. Сонечко пригріває. Пора б уже й покупатися. 1 1 Письменника-гумориста Миколу В03ІЯН0ВА вітаємо з лауреатством премії ім. Остапа Вишні. З якого дива? Аз того, що він мені винен, а мені гроші потрібні до зарізу. Он скоро магазин відкриється, роз-толковує чоловік. Микола винен, з Миколи й правте гроші, кажу. Не солідно так докірливо зміряв мене поглядом чоловік. Я ж од свого не відступлюся. Он зараз Миколину тачку і г4 Не солідно, проміняю му. Ще мені не вистачало, щоб кум залишився без тачки. Віддаю чоловікові п’ятірку. Так би й відразу, повеселішав він і тут же злиняв з подвір я. Мам, де ти?! не терпиться дитині. Та тут я, тут.. І авай краще по-добро- РОДИЧ Про це розповів мені письмен-ник-сатирик Ігор Лагоза. Працював він тоді у відділі «Сатира та гумор» у газеті «Вечірній Харків». Виходила колись у Харкові така газета. На жаль, комусь не сподобалася. А даремно. Чудова була газета. Так ось: якось завітав до редакції літній чоловік і став запевняти Ігоря Лагозу, що, мовляв, Микола Возіянов, гуморески якого ви занадто частенько друкуєте, то є мій племінник, про якого я раніше не чув і не бачив. І що, мовляв, цей племінник отримує скажені гонорари, і навіть гадки не має про те, що у нього є рідний дя- рейок шифер, а ми з Миколиним сусідом на мотузках по драбині витягуємо його наверх. У мене, зда- у іі лося, не тільки розв язався пуп, а й повилазили кістки з тих місць, де вони згинаються. Упав на ковдру в Миколиному садку і одсапуюсь. Не до купання. Мам, де спокоїться дитина. Скільки можна казати: тут я, невідомо звідки долинає жіночий голос. Де?! Я тебе не бачу. Тобі сказано туляйся, значить гуляйся. А чого ти весь час від мене з дядею Мішею ховаєшся? Я не ховаюсь... Еге, не ховаюсь... ти?! ніяк не за- 1 дько, якого треба догодувати до смерті. Щоб мій новоявлений «родич» мав уявлення про мої прибутки, Ігор Вікторович узяв у бухгалтерії відомість за минулий місяць і поклав перед «дядьком». Вивчивши офіційний документ, той зупинив свій палець біля мого місячного заробітку, який скла- у* «глл з 4 дався з однієї цифри, скривився й зітхнув. р я молодиця на велосипеді гору сумок. Я не хазяїн, протулюю очі. А де ж хазяїн? Поїхав до матері. Вам сиру не треба? Не треба. А сметани? І сметани не треба. То, може, качанів кукурудзи візьмете? Не візьму. А буряків? Нічого мені…
 Друже Перче  Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"