Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2004 №11 Сторінка 6

(Наші незабутні одноперчани, Друже Перче)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2004 / № 11 / Сторінка № 6
Журнал Перець 2004 №11 Сторінка 6 - Наші незабутні одноперчани, Друже Перче. ! НАШІ НЕЗАБУТНІ ОДНОПЕРЧАНИ 115 років минає відто- ді, коли у Груні (Охтир- ський район на Сумщи- ні) у сім’ї Михайла Кінд- ратовича і Параски Оле- ксандрівни Губенків на- родився син Павло. «Хі- ба вони знали, написав письменник у своєму що-Ф деннику 25 лютого 1951 Ф року, що отой хлоп- чик, якого мати била ві- ником, а батько гладив по голівці, буде Остапом Вишнею?» Остап Вишня, робля- чи цей запис, можливо, із сумом подумав, що, на жаль, не довго гла- див його батько, та і життя, на жаль, не час- то «гладило по голові». Павло Михайлович ф був одним із засновни-Ф ків нашого журналу. У Ф двадцятих роках мину- лого століття загальний наклад книг сатирика сягав мільйонів. Читачі розгортали газету чи журнал і починали чи- тати їх з усмішки чи 9 фейлетона Остапа Виш- ні. Та 26 грудня 1933 ро- ку режим заарештовує «ворога народу» Павла Губенка і на десять ро- ків запроторює його у ф сталінські табори, де, Ф зрозуміло, було не до Ф усмішок. Після закінчення «десятирічки» він знову у своєму улюбленому «Перці». Його, як і раніше, люблять читачі. Він залишився совістю свого народу. Незадовго до своєї смерті Павло Михайлович робить такий запис: «Покидаючи Вас усіх, мої дорогі, кланяюся Вам земно за те, що бачив Вас, за те, що жив із Вами. Хай буде Вам добре! Ви бачитимете народ наш у всій його величі, в розквіті його таланту! Дозвольте ж і мені бути присутнім на його торжестві. Остап ВИШНЯ». о воно з нашим Харковом скоїлось, так просто ради собі жодної не даси! Ідеш вулицею і так то- бі з усіх парканів, з усіх афішних стовпів і стрибає: «Полова проблема». «Тайни любві». «Свободная любов». «Гігієна половой жизні». «Свєт і тєні половой проблеми». «Гігієна брака». І московські, і ленінградські, і місцеві, і професори, і доктори медицини, і просто собі «відомі» лектори захопили Харків «половою про- я* уло це надвечір у суботу, під неділю, а може, в п’ятницю над-вечір, під суботу, це не так-' То уже дуже й важливо. Головне було це ще взимку. Снігу вже нападало чимало, а сніг усе іде собі та й іде. Голова правління одного колгоспу, Мах-тей Федотович, наказав сторожеві: А поклич-но мені діда Тимоша! Якого, питає сторож, вам покликати діда Тимоша? У нас є два діди, і обидва Тимоші. Глухого. Так вони ж у нас обидва глухі! Хіба і другий вже оглух? Оглух! Ще влітку, як ото буря була. Як ото страшенно гримнуло, вони й оглухли. А я й не знав! каже голова. Ти мені того поклич, що вже давно не чує. Так, мабуть, з печі не стягну. Вони ж із печі не злазять! А ти не тяти, а ладиком його, ладиком! Голова, мовляв, правління просять, щоб до правління прийшли. Діло, мовляв, важливе є. Пішов сторож кликати діда Тимоша до голови правління. У дідовій Тимошевій хаті сторож застав самого тільки діда, на печі, звичайно. Здорові були, діду! Га? питає дід Тиміш. Здоровенькі, кажу, були, діду! з усієї сили гукнув сторож. Ага! відповів дід Тиміш. Голова правління, Махтей Федотович, просять, щоб до правління прийшли! гукнув сторож. Що каете? питає дід Тиміш. Голова правління просить! Голова! аж посинів сторож од крику. Голова, каете? перепитує дід Тиміш. Еге! Голова! Голова, каете? Ні! Голова не болить. Ноги гудуть. Та поперека на кольки бере. А голова ні! Голова в мене ого-го! Довгенько довелося сторожеві розмов- Василь ФЛЬОРКО Тепер не будеш кричати будь-що! Ось тобі «темник»! Гарна у вас квартирка, але... Тіснувата трохи... Та зачекайте, ми ще із ліфта не вийшли. ФФФ Підсудний, куди ви поділи вкрадені гроші? Я їх розділив на рівні частини і відніс у різні місця. Частину сюди, частину туди. ДІАЛОГИ А це ви не зовсім правильно зробили: туди не треба було нести. Ф Ф Ф Чому в тебе такі перелякані очі? Сьогодні зранку по дзеркалу таке страшне кіно показували. ФФФ Привіт! Як справи? Нормально! А у тебе? Ще гірше. Ф ф ф Дмитре, ти стрибав коли-небудь із парашутом? Стрибав... Один раз... А чому один? Парашут не розкрився... Павло ЛЕПЕХА. м. Середина Буда на Сумщині. ПЦ оріма блемою», що ні проїхать ні пройти... Просто таке, хоч кидай усе печене й варене, сідай дивись на полову проблему, вишукуй там у їй і «світло й тіні»... Мало тобі не щодня... То в драмі, то в книгозбірні, то в «Муссурі». Невже ото воно таке злободенне й гостре, що кожному громадянину обов’язково треба там побувати? Ну, є та «полова проблема», є закони всілякі, з нею сполучені, так, помилуйте ж ви мою…
 Наші незабутні одноперчани  Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"