Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2004 №09 Сторінка 4

(Усмішки, Словничок жартівничок)
Журнал Перець 2004 №09 Сторінка 4 - Усмішки, Словничок жартівничок. Автошарж. Ро 11О-річчя від дня народження Олександра Довженка В. Проноза. КАРИКАТУРИСТ САШКО Олександр Довженко широко відомий не тільки в нашій країні, а й у всьому світі кінорежисер і письменник. Але не всі знають, що він був ще й талановитим і своєрідним художником-карикатуристом, живописцем, ілюстратором. Малюванням Олександр Петрович захопився з дитинства і навіть мріяв вивчитися на художника. Після закінчення Глухівського учительського інституту викладав у Другому Житомирському міщанському вищому початковому училищі кілька предметів. Серед них і малювання. З мрією дитинства Довженко не розлучається і після переїзду в 1917 році до Києва, де він відвідує лекції в Академії мистецтв. Після дипломатичної служби (1923 р.) Олександр Довженко у Харкові, де опиняється у вирі літературного і художнього життя. Тут тоді була столиця України. Його помітив і привітав Еллан Блакитний, перший редактор нашого журналу. Відтоді, як згадує Микола Бажан, на сторінках газет і журналів чи не щодня почали з'являтися дотепні і гострі карикатури і шаржі, підписані ім'ям Сашко. Він стає улюбленцем читачів, одним із провідних українських карикатуристів. Пропонуємо добірку малюнків Олександра Петровича, котрий був одним із засновників нашого журналу. Оце такий Остап Вишня, як ви про нього думаєте. На завершальній стадії перебудови, хто пам’ятає ті незабутні часи, не можна було знайти не тільки мила, ниток і зубної пасти, бракувало й місць на тюремних нарах. Люди після судових вироків місяцями тинялися без діла, чекаючи своєї черги на відсидку. Ото було врем’ячко: на роботу не приймають, бо ти кримінальний елемент, а у виправну колонію не беруть, бо дуже вже вас, таких охочих до казенних харчів, багато. чоловіка на волю». І квит. Але в нашому випадку не рече. За словами заступника головного лікаря Львівської обласної психіатричної клінічної лікарні Богдана Михайловича Гу-льчія, опублікованими в пресі, в цьому закладі з 1645 хворих 54 перебувають на примусовому лікуванні. Один із тої півсотні, Петро Л., якось пообіцяв комусь за якісь прикрощі вкоротити життя. Ну його й зачинили в психіа-тричці. Провів він кілька літ десь А г ж ет- УСМІШКИ після ВІДПУСТКИ Куди їздив відпочивати? По ленінських місцях. Зрозумів: сарай, курінь, Горки, село Шушенське... Ні Женева, Цюріх, Париж, Лондон... ПЛІТКИ Секретарка своєму начальнику: Юрію Івановичу, якби ви знали, які плітки про вас поширює ваш зам... Нехай поширює. Головне, щоб правди нікому не бовкнув. Ніна ПРОНЕВИЧ. м. Лубни на Полтавщині. ЗЕЛЕНА СЛІПОТА Чув, у нашому уряді лютує нова хвороба зелена сліпота! Тобто? Як побачать пачку зелених, так нічого й не помічають. СИДІТЬ Комісія у в’язниці. Заходять до камери: Доброго здоров’я. Ми перевіряємо вашу в’язницю. Скарги є? Прохання? Ні, ви сидіть, сидіть... Сергій ОСЬМУК. м. Ковель на Волині. ТРЕБА ТІКАТИ ТРУБАДУР Летить Заєць по оранці, летить попід гаєм, а йому навстріч Лисиця. Стала та й питає: Що це сталося з тобою? Гоняться собаки? Чому в тебе аж вилазять очі з переляку? Відхекався Заєць трохи й пропищав Лисиці: Наїхало з трьох районів тьма-тьмуща мисливців... І пляшки в них, і рушниці, як оті гармати... А я один на всю область... То треба тікати. Ось як вип'ють, та як підуть з галасом полями, не поцілять із рушниці розтопчуть ногами. ЗАЙВІ Два студенти розробили техніку чудову й настрочили про новинку статтю наукову. А щоб її друкували, не маринували, у співавтори п'ятьох вчених записали. Свої ж прізвища втулили внизу, коло дати. Тепер можна і в журнал працю надсилати. Надіслали. У журналі сказали: Чудово! Ні абзаца не торкнули, ні рядка, ні слова, лиш закинули єдине: Авторів, як хмизу... Треба, мабуть, скоротити двох отих, що знизу. КАР'ЄРИСТУ Він по драбині дряпавсь без утоми, штовхав униз і друзів, і знайомих. Він торгував усім, що є, святим, щоб вищої щаблини досягти. І виліз був. Затвердили наказом. Та смерть і по драбині добре лазить. І пикатий, і пихатий римопліт в Союзі жив. Був не раз лауреатом, в академіках ходив. Він, вилазячи із шкури, славив бонз партійних лав. Комунізму трубадуром сам генсек його назвав. Його славили газети, цитували у ЦеКа. На своїх колег-поетів він дивився звисока. Та лишився з віршів потрух, бо писалось на добу. Трубадур це…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"