Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2004 №12 Сторінка 6

(Іронізми)
Журнал Перець 2004 №12 Сторінка 6 - Іронізми. пам’яті старшого друга Завідуючий відділом, а згодом, аж до самого виходу на відпочинок (точніше було б сказати: на суто творчу роботу літератора) відповідальний секретар «Перця», він віддав нашому журналові п’ятнадцять років свого життя. А відданим залишився на всі подальші, долею йому відведені, роки. Догоріла свічка нашого побратима по спільній справі, нашого старшого товариша і друга: відійшов у вічність член редколегії «Перця», лауреат премії ім. Остапа Вишні, Заслужений працівник культури України Іван Йосипович Со-чивець. Сталося це 15 листопада, на 88-му його році. 1959-му році передмовою другу книжку тоді ще молодого автора Івана Сочивця, відомий український гуморист Микита Годованець писав: «Віримо, що перо талановитого гумориста подарує нам не одну хорошу збірку веселих творів, які бадьоро звучатимуть у на- тхненному шумі робіт наших; вони не тільки розважатимуть нас у праці й відпочинку, а, як на передньому краї у бою, нищитимуть все негативне... в праці, в побуті, в житті людини». Передбачення справдилося: І. Сочи-вець дав нашому читачеві понад два десятки таких книг... Свічка нашого побратима догоріла. Але людям залишилося світло і тепло його слова. І те слово живе, людяне, змістовне, веселе, а то й ліричне буде просвітлювати й зігрівати людські душі та берегти в них добру пам’ять про талановитого й старанного Трудівника нашого колегу Івана Йосиповича Сочивця. ПЕРЧАНИ. е Хто довго спить в тому заздрість кипить. Хто не дрімає той статки має. Харитон АРИВОДА. Зі спогадів Іван СОЧИВЕЦЬ. Всі люди, видатні й звичайні, починають своє життя від дня народження. Як не скачи, а цього факту не обминеш. Тут я насмілюся зробити невеликий філософський відступ. У появі людини на світ фактично необмежені можливості. Як географічні, так і соціальні. Адже можна народитися в джунглях екватора й десь у тундрі, у безкрайньому степу й непролазній тайзі скрізь, де живуть люди. Можна народитися в сім'ї королівській і в сім'ї музиканта чи шевця. Можна народитися... Але годі про всілякі можливості, бо особисто я появився на світ у звичайнісінькій хліборобській сім'ї й анітрохи не шкодую, що сталося саме так... Так ось. Народився я у благословенному краю полів, лісів і лугів, поблизу красуні Десни. Село наше в ту пору називалося Гнилушею (нині вже Лебедівка). І лежало, лежало... Ну, ось так, на північ від нього, Чернігів, а ось так, на південь, Остер... Хоч жили ми в звичайній дерев’яній хаті, де…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"