Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2004 №07 Сторінка 8

(Іронізми)
Журнал Перець 2004 №07 Сторінка 8 - Іронізми. НА ЯРМАРОК1. Анатолій Паламаренко на сцені це свято. Це зустріч із справжнім мистецтвом. Навіть якби ведучі концертів не казали: «А зараз зустрічайте Народного артиста України, лауреата Державної премії імені Тараса Григоровича Шевченка Анатолія Паламаренка», а просто назва ли його ім’я без титулів, реакція була б однаковою злива оплесків. Ось він стоїть перед глядачами. Й слова не сказав. А ті вже урочисто усміхнені. «Ще й сіріти надворі не починало, а під дверима, мов з гучномовця: На ярмарок! Уставайте! І слухачі вже не слухачі. Вони вже на майдані, який «захряс гарбами, возами, бідами, кіньми, коровами, вівцями, волами, телятами, горщиками, мисками, курми, вовною, лантухами, хмелем, смушками, матерією, чобітьми, цукерками, пряниками, квасом, пивом...» Хто не знає, як заворожує Анатолій Нестерович усіх ярмарковим огромом! І все це на одному подиху. Ніби у грудях артиста міх повітря. Не стихли оплески, а Паламаренко випалює далі: «І все це дихає, курить, говорить, кричить, лається, мукає, мекає, ірже...» І глядацька зала вже там, на ярмарку, разом із славетним Остапом Вишнею і Анатолієм Паламаренком. Якби Остап Вишня міг послухати у виконанні Анатолія Нестеровича свої твори, то не сумніваюся, що приязно обійняв би його і сказав би такі слова, які міг сказати лише він. І були б вони теплими і сердечними. Зрозуміло, що не відразу став А. Паламаренко визнаним Майстром. Коли за два роки до початку вітчизняної війни у сім’ї Єлизавети Оксентіївни і Нестера Тимофійовича Паламаренків народився хлопчик, ніхто не говорив: «Буде великим артистом!» І коли у повоєнному Макарові на Київщині пас корів, односельці теж не здогадувалися, що батіжком цьвохкає не просто Толя, а майбутній народний артист. А ось коли пішов до школи отам учителі запримітили в ньому божу іскру до художнього слова. Артист! нарешті сказали ма-карівці. Та шлях на велику сцену був не простим. Рік провчився у Білгород-Дністровському культосвітньому технікумі, закінчив Київський театральний інститут, працював професійним актором у Хмельницькому драматичному театрі ім. Петровського... З творами Остапа Вишні, Степана Руданського, Павла Глазового та інших гумористів виходив на велику сцену в той час, коли тут «володарював» Андрій Сова. Та глядачі відразу помітили у молодому митцеві щось не- Радна САХАЛТУЄВ (тема Анатолія Василенка) Валерій ЧМИРЬОВ Я сьогодні підміняю Лелеку... Анатолій ВАСИЛЕНКО Не повезло сердезі... Каменюка відірвалася... Валерій СИНГАЇВСЬКИЙ Ф Живе на всі сто. але за чужий рахунок. * Про вас ніколи не забудуть, якщо ви-боржник. * Ніхто не приділяє нам стільки уваги, як вороги. * Коли збирається 2 в дорогу правда, бре- 2? хня вже попереду бі- X жить. О о. Ф Заява до суду: «Сусід сказав правду про мене - я вимагаю компенсації за моральний збиток». * Діти непомітно ростуть, а батьки помітно старіють. Ф Листа до коханого закінчила погрозою: «Навіки - твоя!» Стирається грань між подарунком і ха-барем. * Прізвище -у паспорті, ім'я - в мистецтві. Юрій РИБНИКОВ. м. Полтава. повторне, «паламаренківське». Він не хапався за «самогральні тексти». Для його таланту потрібна була дія, образи, драматургія. Титанічна робота над словом, вимогливість до тексту, який би підносив дух людини, її гідність, неперевершена акторська майстерність принесли йому славу і любов не тільки шанувальників сатири і гумору. В його…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"