Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2006 №02 Сторінка 11

(Перченя)
Журнал Перець 2006 №02 Сторінка 11 - Перченя. Якось взимку зібралися звірі на лісовій галявині і засперечалися, хто з них найшвидше бігає. Вовк каже: «Я!» «Ні, я!» заперечила лисиця. Ведмідь слухав їх, слухав і вдарив лапою об пеньок: Не сперечайтеся, даремно! Я найкращий бігун! Коли біжу, то і дерева, і куїці тріщать. Хе, стрибнув на пеньок заєць. Та я лечу швидше вітру. Нічого не бачу, нічого не чую. А давайте ось по оцій стежині побіжимо наввипередки до берега річки і назад, запропонувала лисиця. Побігли. Найпершим прибіг заєць. Це визнав навіть захеканий ведмідь, який довго відсапувався на пеньку. Іде заєць лісом, пишається. Чого носа задер? запитала сіренька мишка, котра якраз вилізла з нірки, щоб погрітися на сонечку. Ведмідь, вовк, лисиця і я бігали наввипередки. Я виявився найпруд-кішим. Бо лечу швидше вітру. Нічого не бачу, нічого не чую. Даремно мене не за Амурська народна казка просили. Я б і тебе перегнала! Ха-ха-ха! упав на сніг заєць і задригав лапами. Розсмішила мене! Якщо не віриш, давай спробуємо, запропонувала мишка. Давай! погодився заєць. Біжимо он до тієї кучугури і назад. Раз, два, три! Побігли. Заєць летить нічого не бачить, нічого не чує. А мишка пробігла трішки і сховалася у снігу. Коли ж заєць повертався, вона вилізла і весело замахала лапкою. Та не може цього бути! здивувався ву хань. Ану…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"