ГУМОР І САТИРА

Перець 2006 №08 Сторінка 4

/ Перець /Журнал перець / Рік 2006 / № 08 / Сторінка № 4

Перець 2006 №08 Сторінка 4. ВЕЛЕТЕНЬ ДУМКИ І ПРАЦІ Івана Франка називають велетнем думки і праці. Він рівновеликий і у своїх віршах, і поемах, і в прозі, і в п’єсах, і перекладах, і в наукових і публіцистичних творах. Про свій народ Іван Якович писав: «Він гноблений, отемнюваний і деморалізований довгі віки, хоч і сьогодні бідний, недолугий і непорад-ний, але все-таки поволі підноситься, відчуває у щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливості й до них шукає шляхів. Отже варто працювати для свого народу». Оповідання «Добрий заробок» вперше було надруковано у львівсько- му літературному журналі «Світ» ще у 1881 році. Та коли ви будете його читати, то у вас виникне багато думок і про на ших сучасників. Класика є класика... Я чоловік бідний. Грунту нема й крихтки, всього-на-всього одна хатина та й то стара. А тут жінка, діточок двоє, коби здо- рові; треба чимось жити, треба якось на світі держатися. Два хлопчики в мене один чотирнадцяти, а другий дванадцяти літ пастушать у добрих людей, та й за то мають їду й одежину яку-таку. А жінка пряде, також дещо заробить. Ну, а в мене, старого, який заробок? От піду десь-колись до близького зрубу, наріжу березини та пип-наю мітовки через тиждень, а в понеділок беремо з жінкою по зв’язкові на плечі та й на торг до Дрогобича. Невеликий то з того й заробок, по три, чотири крейцари за мітлу, а панові заплати за пруття, ну, то мало що й лишиться. Але що діяти, треба заробляти, треба, як мож, своїм світом токанити. Та й що за життя наше! Бульба та борщ, часом деякі крупи та й хлібець, який лучиться: житній, то житній, а ячмінний або вівсяний, то й за то богу дякувати. Ще як літо, то півбіди біда. Чоловік дещо заробить у багатшо- го: тут роїв у пасіці при- , пильнуєш, там у саду ночуєш, коло сіна та у Гг снопів поробиш, а . .» Н ' дуі' ні, то з саком підеш у потік, рибу деяку 11 І спіймаєш або досві- . і та губ деяких із ліса у Г наднесеш, ну, а ч ’ А взимі всього того не стає. Що від людей за ро-боту дістанемо, тим і заносимося, а не раз, то й голодом дебе- ліємо. От як-то бідні халупники. Ну, видите, а ще знайшовся добрий чоловік, що позавидів і нашим достаткам! Дістоді-то: забагато,діду, у тебе добра, розтовстієш занадто, розгуляєшся! Так от тобі на! Та й всипав такого, що господи твоя воля! Слухайте, як то було. Іду я собі раз містом, мітли, зв’язані докупи, несу на дрючку на плечах, іду та й роззираюся довкола, чи не киває хто на мене або чи не кличе де жінка: «Чоловіче, чоловіче, а почому мітли?» А тут народу довкола, звичайне, торгова днина. Зиркаю я довкола, виджу, іде позад мене якийсь панок, горбатий, головатий, як сова, а очі у нього сірі та недобрі, яку жаби. Іде та все на мене поглипує. Я став, гадаю, може, чого хоче, а він нічого, став собі та й дивиться в другий бік, нібито йому про мене й зовсім байдуже. Іду я далі, він знов за мною. Мені якось зробилося недобре. «Пек тобі, бідо! гадаю собі, що то таке?» Аж тут жінка збоку кричить: Чоловіче, чоловіче, почому мітли? По п’ять, кажу. Ні, як по п’ять? Нате вам три. Давай чотири. Л Ні, три. ІГ Ні, чотири. Сторгували ми за півчверта крейцара. Я свою в язанку з плечей, розв’язую собі спокійно, даю жінці мітлу, аж тут і горбатий панок за мною. 5 Почому мітовки продаєте? питає мене. По п’ять крейцарів, паночку, кажу.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"