Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2006 №06 Сторінка 11

(Перченя)
Журнал Перець 2006 №06 Сторінка 11 - Перченя. Анатолій ВАСИЛЕНКО Жив собі коваль. І у того коваля був син. Уже майже два-дцять років хлопцеві, а він до роботи ледар з ледарів. Захворів якось коваль. Покликав сина та й каже: Я, може, помру. Усе життя працював, майно нажив, а кому передати? Ти ж і карбованця не можеш заробити... Чому ж? Можу! каже син. Не велике діло. Ну, тоді піди зароби! Я тобі усе майно у спадщину залишу. Наступного ранку син прокинувся, потягнувся, поснідав... А на роботу йти не хочеться... Матері свого сина шкода. Вона тихенько й каже: Я тобі, синку, дам карбованця і харчів. Ти погуляєш вдень у горах. А ввечері прийдеш ніби з роботи і віддаси батькові гроші. Так він і зробив. Увечері, стогнучи, зайшов до оселі: Ох і напрацювався, батьку. Аж спина болить. Але карбованця таки заробив. Віддав він гроші. Коваль повертів їх у руці та й кинув у вогонь. Син здивовано глянув на батька та й пішов спати. Наступного дня мати знову дає синові карбованця: Не повірив нам батько. Ти коли повертатимешся увечері додому, то пробіжи трохи. Щоб піт виступив. Тоді батько подумає, що ти таки справді прийшов із роботи... Прибіг увечері спітнілий син додому, упав на лаву: Ох і напрацювався сьогодні. Але карбованця заробив. Знову кинув батько гроші у вогонь. А ледацюга навіть не ворухнувся. Третього дня мати й каже синові: Мабуть, доведеться тобі трохи попрацювати. Бо батька не обманеш. Куди діватися? Довелося тиждень працювати, поки по п’ять, десять копійок назбирався карбованець. Приніс син батькові дві жмені копійок. І цього разу мене надурив? запитав той. Потім згріб копійки та й жбурнув у вогонь. Що ж…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"