Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2006 №12 Сторінка 4

(Друже Перче)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2006 / № 12 / Сторінка № 4
Журнал Перець 2006 №12 Сторінка 4 - Друже Перче. Радна САЛАЛТУЄВ (тема Валерія Сингаївського) Ф Готових стояти за ідею ще знайдеться немало, Сісти за неї готові набагато менше. Ф У нас що не еліта, то «Еліта-центр*. Ф Стан здоров’я: після вчорашнього. Ф Мавпи - ті ж люди, лиш без мобільних телефонів. Народ - джерело влади. Слуги народу лише розпоряджаються бюветами. Правовий ніфігізм. Час. звичайно, і лікує, і розсуджує, але ж яку плату бере за це? Сучасні Дон-Кіхоти: «Нам треба повернутись обличчям до вітряків*. За бандитами давно Ф Істина у вині? Ну, це вже остання інстанція. вже тюрма плаче. Але хто тепер вірить сльозам? Тільки-но почало смеркати, аж баба Мотря на сусідський поріг. Чуєш, Мелашко, озивається радісно, було, було, а такого ще не було! Пенсію за три місяці наперед виплатили чи що? лукаво зиркнула на неї сусідка, витираючи руки фартушком. Бо, бачу, ти вся аж світишся. І електрики не треба. Почекай, вимкну... Тобі аби смішки. А тут діло серйозне, таки вмостилася на запропонованому ослоні гостя, Тут таке, що й справді, як каже мій середульший внук, «йокалемене!» Тю на тебе! удавано відсахнулася від неї господиня. Надивилася на старості літ песиголовців у тілівізорі і верзеш проти ночі. Зачекай, що ти скажеш, як дізнаєшся! І почала розповідати... Зранку, я, значить, лише встигла Пірата прив’язати і курей відчинити, як біля двору спинилася машина. Така довга, чорна і лискуча, як новенький черевик. Виліз із неї нівроку пикатий пузань у гарному костюмі і йде до двору, як до себе додому. І великий букет поперед себе несе. «Тут, питає, живе Вовчик Мотря Василівна?» «Аякже, кажу, тутечки. Оце я і є. А ви, звиняйте, жартую собі, часом не свататися оце з квітами приїхали? Так запізнилися...» Аж скривився він тоді. «Ні, бабо. Діло до вас маю. Давайте знайомитися. Я народний депутат такий-то». Еге, думаю, дурить. Хіба я депутатів не бачила й не знаю? Та вони без водія, охоронців та помічників і кроку не ступлять. А цей один, як палець. Може, загубився? Мо’ напився, що не збагне, де й опинився? не витримала заінтригована баба Мелаш-ка. Пам’ятаю, під час виборів один із кандидатів ледве у мій колодязь не шубовснув. Таки встигли за ноги вхопити, а то б жаба цицьки дала... Точно! Зачекай! відмахнулася від неї Мотря. Ага... «А документи є?» увічливо так питаю і вже подумую, як його, якщо доведеться, швидше Пірата відв'язати. «Є!» дістає він із кишені синю книжечку. Заглядаю, як сорока в кістку точно депутат. «А що, кажу, таки, мать, перевибори будуть, що ви оце навідалися...» «Та ні, нарешті посміхнувся й він. По- перше, оце вам, дає мені букет, а подру- ге, слухайте сюди». І починає розказувати. Мовляв, їхня хракція тепер буде виконувати накази своїх виборців. Щоб не казали, що вони тільки обіцяти мастаки, а справді слуги народу. «Ану показуйте, що тут вам робити. Можу город скопати, чи що...» серйозно пропонує. Дивлюся, ніби й не п’яний. Та й ранувато ще. Однак щось мені мало віриться... Та ломаку б узяла і з двору цього слугу! знову вихопилася господиня. Цить! Ломакою, думаю собі, завжди встигну. А тут таке діло... «Город, кажу, ще може почекати. Але для мужських рук робота в дворі знайдеться. Он дах на сарайчику треба підлатати і паркан підрівняти. Та й собачник пора полагодити. Бо вже мій Пірат, бідолаха, майже як отой бомж». «Сарай так Судячи з тиражів наших книг. більшість цих видань - подарункові. Ф Щоб прокинутись знаменитістю, потрібно ще знати з ким спати. Ф Стереотипне мислення. Ф Систему ніби-то поміняли, а от як бути зі схемами? Ф Поглядів не міняв. Продавав. Про розквіт сил найчастіше, на жаль, повідомляють некрологи. Ф Страус ховає голову у пісок? А може. він дивиться у корінь? Щоб скористатися випадком, треба вм іти його організувати. Микола ЛЕВИЦЬКИЙ. м. Київ. с а -рай, паркан так паркан, погоджується пикатий. Тільки ви, бабо, той, не дуже поки комусь розповідайте про мене, бо це поки секрет хракції». «Не буду, заспокоюю його, йди роби діло». Пішов, швиденько перевдягнувся у такий-ся-кий одяг, що із собою привіз, і взявся за роботу. Виліз на дах сарайчика і загепав молотком. Правда, із незвички спершу влучав по пальцях і сичав, як гусак. Але нічого. Призвичаївся і відремонтував. А затим взявся за паркан і сяк-так вирівняв. Полагодив і собачу будку. А тоді знову своєї:…
 Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"