Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2006 №07 Сторінка 5

(Гуморески, Описки самоописки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2006 / № 07 / Сторінка № 5
Журнал Перець 2006 №07 Сторінка 5 - Гуморески, Описки самоописки. НЕВИГАДАНІ ДІАЛОГИ Не зрозумів Чого б ти не продав ні за яку ціну? Ну..., честь, совість Ти мене не зрозумів, я маю на увазі щось із того, що у тебе є. страху Ну, таке скажеш зі страху завагітніла Як це могло статися? А так. Яринці було страшно ночувати самій, от вона запросила Василя, сусіда А потім з'ясувалось, що вона вагітна. От що таке страх... Микола ЛЕВИЦЬКИЙ. м Київ Оце купила пігулки від склерозу і думаю: а чи треба мені їх приймати? Треба Галю! Я вчора шукала, де поділа свої такі ж. так знайшла у чоловіковому піджаку п ять гривень Стабільно Ну. як ся маєте7 Тяжко, але стабільно! Тамара КЕРЧА. м Ужгород відомого письменника-гумориста, лауреата журналу «Перець», Володимира СУБОТУ з першим 50-літтям! Товаришу полковнику, можна? Прошу, майоре. Щось сталося? начальник райвідділу міліції навіть не підняв голови. Семене Дмитровичу, радість у нас! Чого ти сяєш, мов голлівудська зірка. Невже без мого відома генералом став? Та ні, Семене Дмитровичу. Щастя привалило усім нам, начальник штабу поклав настіл стос паперів. Усе дали... Петре Леонідовичу, що у тебе за манера говорити загадками. Тут ребусів і без тебе вистачає. Євген Пилипович хотів зірвати яблуко, не втримався, гепнувся з драбини і сильно вдарився голо вою. Коли виписався з лікарні, дружина його не впізнала. У сім к повернулася зовсім інша людина. Клавдія Семенівна у сльози. Зовні рідний чоловік, а язиком таке меле! У нас не урядовці, а лаборанти-експериментатори. А ми не громадяни, а піддослідні кролики. Виживемо чи не виживемо? І що ти ото верзеш? Наш уряд пенсії і зарплати піднімає, злодюг у буцегарні кидає. Чоловік єхидно усміхнувся: Клавдіє Семенівно, тоді чому у вісьмидесятих роках були усі рівні, а у дев яностих одні враз стали із заводами і копальнями, а інші із дірками від бубликів? Яка така на них благодать зійшла?.. Загратували усю країну. Вікна перших поверхів, мов камери в язниць. Це скільки на це діло металу пішло! Я ж і кажу: нам дали усі гроші... Що, у камері попереднього ув я-знення усі тицяють хабара? Та ні. Товаришу полковнику, на цей рік нашому райвідділу дали стільки грошей, скільки й просили. На зарплату з пайковими, формою, дотаціями і вислугою. На ремонт автотранспорту, кабінетів... Семене Дмитровичу, найперше гаражі збудуємо, полагодимо ганок, поставимо нові грати у камерах чергової частини, перекриємо дах, який дірявий, мов друшляк. Уперше за стільки років не пошкодували коштів на придбання нової зброї і спецзасобів. Живемо! Ти раніше класиків читав, на городі порпався, біля «Запорожця» вовтузився. Нікуди не втручався, ні про що не хотів слухати... А це прозрів. У нас хворіють тільки хазяї котеджів і водії джипів, а знедоленого виштовхують утришиї зі словами: «Ти здоровий, як бугай». Та замовкнеш ти коли-небудь? зітхнула Клавдія Семенівна. Не затикай рота! Свободу слову! Олігархи скупили пресу, доларами заткнули роти журналістам... Вільно й чхнути не можна. Ти, любий, недолікувався. Начальник райвідділу наїжачився на підлеглого. Той збагнув, що не вчасно зайшов, і спроквола позадкував до дверей. Куди?! Стояти! Ти поварив би своїм казанком. Хіба це добре? Майора наче хто гепнув по голові.…
 Гуморески  Описки самоописки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"